38

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що доброчесною діяльністю можна піднятися на вищі планетні системи, навіть на Брахмалоку, але коли плоди праведної діяльності вичерпуються, людина змушена повертатися на Землю і знову братися за якусь діяльність. Отож, навіть якщо людина піднялася на вищу планетну систему, де вона має більші насолоди і довше життя, це становище залишається тимчасовим. Але що стосується відданих, то їхні здобутки    —    віддане служіння і багатства Вайкунтги, які вони дістають ще на цій планеті    —    ніколи не зникають. У цьому вірші Капіладева називає Свою матір словом нта-рӯп, тим самим вказуючи, що багатства відданих вічні, бо віддані самі вічно живуть у царстві Вайкунтги. Царство Вайкунтги називають словом нта-рӯп, тому що в ньому панує чисте добро, яке ніколи не турбують страсть і невігластво. Коли людина втверджується у відданому служінні Господу, її становище трансцендентного служіння стає нетлінним, а її насолода і бажання служити тільки вічно зростають. Віддані, які присвятили себе свідомості Крішни і занурилися в атмосферу Вайкунтги, не знають впливу часу. У матеріальному світі вплив часу знищує все, але в атмосфері Вайкунтги немає впливу часу і півбогів, тому що на планетах Вайкунтги немає самих півбогів. Тут нашими діями керують різні півбоги, ми нездатні навіть ворухнути рукою чи ногою без їхнього впливу. Але в царстві Вайкунтги немає влади півбогів чи часу, і тому там ніщо не минає і не руйнується. Де присутній чинник часу, все приречене на зникнення, але де немає часу    —    минулого, теперішнього чи майбутнього,    —    все вічне. Тому в цьому вірші вжито слова на накшйанті, які означають, що трансцендентні багатства ніколи не зникають.

Як віддані досягнули такої свободи від нищівного впливу часу, тут також пояснено. Віддані вважають Верховного Господа за найдорожчу особу і зав’язують з Ним різні стосунки. Вони ставляться до Верховного Бога-Особи як до найдорожчого друга, любого родича, найдорожчого сина, найдорожчого вчителя, найдорожчого доброзичливця чи найдорожчого Божества. Господь вічний, і тому будь-які стосунки з Ним також вічні. Тут ясно підтверджено, що ці стосунки ніщо не може знищити, і тому багатства, які приходять до відданого разом з цими стосунками, також ніколи не зникають. Кожна жива істота має схильність любити когось. Як ми бачимо, не маючи, кого любити, людина переносить свою любов на домашню тварину, кота чи собаку. Таким чином вічна схильність до любові, закладена в кожній живій істоті, шукає собі вихід. З цього вірша видно, що ми можемо любити Верховного Бога-Особу. Його можна любити як найдорожчу для нас істоту    —    як друга, сина, вчителя чи доброзичливця,    —    і ми можемо не боятися, що наші стосунки обірвуться чи що Він обмане нас. Ми вічно будемо насолоджуватися стосунками з Верховним Господом. Треба відзначити, що в цьому вірші згадано про стосунки з Господом як з верховним вчителем. Верховний Господь особисто виклав вчення «Бгаґавад-ґіти», і Арджуна прийняв Крішну як ґуру, духовного вчителя. Ми також повинні вважати Крішну за свого найвищого духовного вчителя.

Звичайно, «Крішна» означає «Крішна і Його довірені віддані». Крішна ніколи не буває один. Коли ми кажемо про Крішну, поняття «Крішна» містить у собі також Його ім’я, форму, якості, обитель і супутників. Крішна ніколи не залишається один, тому що Крішнині віддані не імперсоналісти. Так само царя завжди супроводжують його секретар, його воєначальник, його слуги та інші члени його почту. Коли ми приймаємо Крішну та Його відданих за своїх наставників, нашого знання вже ніщо не зможе потьмарити. В матеріальному світі знання, яке ми здобуваємо, з часом може зазнавати змін, але висновки «Бгаґавад-ґіти», яку повідав безспосередньо Сам Верховний Господь, Крішна, не змінюються ніколи. Інтерпретувати «Бгаґавад-ґіту» немає сенсу    —    вона вічна.

Крішну, Верховного Господа, треба вважати за свого найліпшого друга. Він ніколи не підведе. Він завжди дасть відданому дружню пораду і дружній захист. Якщо прийняти Крішну як свого сина, ми матимемо сина, який ніколи не помре. В матеріальному світі батьки і люблячі родичі гарної дитини завжди хвилюються: «Тільки б з ним не сталося лихого й він не помер!» Але Крішна не помирає ніколи. Тому ті, хто приймуть Крішну, Верховного Господа, як сина, ніколи не втратять Його. Відомо багато випадків, коли віддані вважали Божество за свого сина. В Бенґалії багато таких історій, і після смерті відданого Божество навіть проводить церемонію шраддги по Своєму батькові. Такі стосунки ніколи не обриваються. Люди звикли поклонятися всіляким півбогам, але «Бгаґавад-ґіта» засуджує цю схильність. Отже, треба бати досить розуму, щоб поклонятися тільки Верховному Богові-Особі в Його різних формах, як оце Лакшмі-Нараяна, Сіта-Рама чи Радга-Крішна. Тоді людина ніколи не буде розчарована в своїх сподіваннях. Поклоняючись півбогам, можна піднятися на вищі планети, але під час знищення матеріального світу і півбог, якому людина поклонялася, і його обитель підуть в небуття. Але той, хто поклоняється Верховному Богові-Особі, піднімається на планети Вайкунтги, де час не має впливу і де ніщо не зникає й не руйнується. Висновок цього вірша такий, що час не має влади над відданими, які прийняли Верховного Бога-Особу за найдорожчу істоту в своєму житті.