41

ПОЯСНЕННЯ: Тут вказано, що круговерть народжень і смертей не може зупинити ніхто, за винятком чистого відданого Верховного Господа. В писаннях сказано: харі він на сті таранті    —    без милості Верховного Бога-Особи неможливо розірвати ланцюг народжень і смертей. Те саме засвідчено тут: людина може намагатися пізнати Абсолютну Істину силою власних роздумів, заснованих на даних недосконалих чуттів, або ж вона може намагатися пізнати себе методами містичної йоґи, але хоч би яких зусиль вона докладала, не віддавшись Верховному Богові-Особі, вона жодними засобами не досягне звільнення. Хтось може запитати: невже всі зусилля людей, які вдаються до суворих аскез і покут, виконуючи вказівки писань, ідуть намарне? «Шрімад-Бгаґаватам» (10.2.32) на це відповідає: йе ’нйе ’равіндкша вімукта-мніна. Коли Крішна був у лоні Девакі, Господь Брахма та інші півбоги підносили до Нього молитви: «Любий лотосоокий Господи, багато людей гордо думають, що вони звільнилися і злилися з Богом чи стали Богом самі, але, хоч як вони пишаються такими думками, їм просто бракує розуму». Півбоги пояснюють, що, хоч би яким розвиненим був інтелект таких людей, вони не змогли його навіть очистити. Жива істота, яка очистила свій інтелект, не може думати про щось інше, крім відданості Господу. В «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що наділені великою мудрістю люди, які очистили свій інтелект, віддаються Господу. Бахӯн джанманм анте джнавн м прападйате    —    ті, хто після численних життів оволоділи справді глибоким знанням, віддаються Верховному Господу.

Не віддавшись Господу, неможливо досягнути звільнення. «Бгаґаватам» пояснює: «Люди, які просто гордяться собою, вважаючи, що звільнилися без відданого служіння, не мають ясного і чистого інтелекту, тому що не хочуть віддатися Тобі. Незважаючи на всі їхні аскези й покути і незважаючи на те, що вони впритул підходять до усвідомлення Брахмана, гадаючи, що вже досягли сяйва Брахмана, вони не виконують трансцендентної діяльності і тому падають вниз на рівень матеріальної діяльності». Не треба задовольнятися, усвідомивши свою природу Брахмана. Треба присвятити себе на служіння Верховному Брахману, тобто бгакті. Природа Брахмана полягає в тому, щоб служити Парабрахману. У писаннях сказано, що той, хто не став Брахманом, не може служити Брахману. Верховний Брахман    —    це Верховний Бог-Особа. Жива істота теж Брахман. Не усвідомивши свою природу Брахмана, духовної душі, вічного слуги Господа, уявляти себе Брахманом означає залишатися лише на теоретичному рівні. Щоб справді існувати на рівні Брахмана, треба усвідомити свою природу Брахмана і разом з тим присвятити себе на віддане слуіжння Господу. Інакше падіння не уникнути.

«Бгаґаватам» пояснює, що невіддані нехтують трансцендентним любовним служінням лотосовим стопам Бога-Особи, і тому їхній інтелект залишається слабким і вони падають. Жива істота не може не діяти. Якщо вона не вдається до трансцендентної діяльності відданого служіння, їй не вдасться уникнути падіння на рівень матеріальної діяльності. Коли особа опускається на рівень матеріальної діяльності, їй не вирватися з круговерті народжень і смертей. Господь Капіла каже тут: «Без Моєї милості» (ннйатра мад бгаґавата). Як випливає з цього вірша, Господь    —    це Бгаґаван, Верховний Бог-Особа, а отже Він сповнений усіх багатств і наділений усією могутністю, потрібною для того, щоб звільнити істоту з виру народжень і смертей. Також тут вжито інший епітет Господа    —    прадгна, тобто «Всевишній». Він однаково ставиться до всіх, але до того, хто віддається Йому, Він виявляє особливу ласку. У «Бгаґавад-ґіті» також сказано, що Господь до всіх ставиться однаково: Він нікого не вважає за ворога і нікого не вважає за друга, але тому, хто віддався Йому, Він дарує особливу прихильність. З милості Господа, просто віддавшись Йому, можна вирватися з круговороту народжень і смертей. Інакше істота буде народжуватися життя за життям, марно силкуючись досягнути звільнення якимись іншими способами.