55
ґгрд вйур абгідйетм
акшіі чакшур етайо
тасмт сӯрйо нйабгідйет
карау ротра тато діа
ґгрт — з чуття нюху; вйу — бог вітру; абгідйетм — з’явився; акшіі — два ока; чакшу — чуття зору; етайо — в них; тасмт — з того; сӯрйа — бог Сонця; нйабгідйетм — з’явився; карау — два вуха; ротрам — чуття слуху; тата — з того; діа — панівні божества сторін світу.
За чуттям нюху з’явився бог вітру, панівне божество цього чуття. Потім у всесвітній формі проявилися очі, а в них — чуття зору. За цим чуттям з’явився також бог Сонця, його панівне божество. Далі у всесвітній формі проявилися вуха, а в них — чуття слуху, за яким з’явилися Діґ-девати, панівні божества сторін світу.
ПОЯСНЕННЯ: Ці вірші описують, як проявляються різні частини всесвітньої форми Господа і як проявляються панівні божества цих частин тіла. Як дитина в лоні матері поступово розвиває різні частини тіла, так всесвітня форма Господа у лоні всесвіту дає початок різним елементам творіння. Одне за одним з’являються різні чуття, і разом з кожним із них з’являється його панівне божество. У цьому вірші «Шрімад-Бгаґаватам», як і в «Брахма-самхіті», підтверджено, що Сонце з’явилося після появи очей всесвітньої форми Господа. Сонце пов’язане з очима всесвітньої форми. «Брахма-самхіта» теж називає Сонце оком Верховного Бога-Особи, Крішни: йач-чакшур еша савіт. Савіт означає «Сонце». Сонце являє собою око Верховного Бога-Особи. Насправді все постає на світ тільки завдяки тому, що зароджується у всесвітньому тілі Верховного Бога-Особи. Матеріальна природа лише постачає для цього матеріал. Творення відбувається завдяки Верховному Господу, про що сказано також у «Бгаґавад-ґіті» (9.10): майдгйакшеа практі сӯйате са-чарчарам — «Під Моїм наглядом матеріальна природа творить все рухоме й нерухоме в космічному прояві».