13

ПОЯСНЕННЯ: Зумовлена душа думає: «Я тіло», але звільнена душа думає: «Я не тіло, я духовна душа». Це усвідомлення «я є» називається его, або самоототожнення. Концепції «Я тіло», чи «Все пов’язане з тілом    —    моє» називають оманним его, а коли душа пізнає свою природу і думає про себе як про вічного слугу Верховного Господа, це ототожнення являє собою істинне его. Перша концепія являє собою породження темряви трьох якостей матеріальної природи: добра, пристрасті й невігластва,    —    а друга має природу чистого добра, яке називають шуддга-саттва або всудева. Коли ми кажемо, що ми відмовляємося від его, це означає, що ми відмовляємося від оманного его, але істинне его залишається завжди. Коли свідомість душі, проходячи крізь призму матеріальної скверни тіла й розуму, відображається в оманному самоототожненні, жива істота перебуває в зумовленому стані, а коли свідомість відображається в чистому середовищі істинного его, вона звільнена. Жива істота повинна очиститися від схильності ототожнювати себе зі своєю матеріальною власністю, що притаманно зумовленій душі, і знайти свою тотожність у стосунках із Верховним Господом. У зумовленому стані жива істота все вважає за об’єкт чуттєвого задоволення, а у звільненому стані вона все вважає за знаряддя в служінні Верховному Господу. Свідомість Крішни, віддане служіння,    —    це справжній звільнений стан живої істоти. Будь-яка інша діяльність живої істоти, чи вона приймає щось, чи відкидає    —    як на матеріальному рівні, так і на рівні філософії порожнечі або імперсоналізму,    —    це недосконалалий стан чистої душі.

Розвинувши розуміння чистої душі, яке називається сатйа-дк, жива істота може в усьому бачити відображення Верховного Бога-Особи. Коли зумовлена душа бачить прекрасну троянду, вона думає, що запашна квітка призначена для задоволення її чуттів. Це одна форма бачення. Однак звільнена душа ту саму квітку бачить як відображення Верховного Господа, думаючи: «Ця прекрасна квітка існує тільки завдяки вищій енерґії Верховного Господа, тому вона належить Верховному Господу і її треба використати в служінні Йому». Існує два різновиди бачення світу. Зумовлена душа бачить квітку як об’єкт власної насолоди, а відданий бачить квітку як те, що треба використати в служінні Господу. Так само можна бачити відображення Верховного Господа в своїх чуттях, розумі, тілі    —    в усьому. Завдяки такому істинному баченню можна все задіяти в служінні Господу. В «Бгакті-расамріта-сіндгу» сказано, що людину, яка все використала на служіння Господу    —    і свою життєву енерґію, і свої статки, і свій інтелект, і свої слова    —    або яка бажає використати це все на служіння Господу, слід вважати за звільнену душу, сатйа-дк, незважаючи на її теперішнє становище. Така людина осягнула істинну суть усіх речей.