12
йатг джала-стга бгса
стгала-стгенвадйате
свбгсена татг сӯрйо
джала-стгена діві стгіта
йатг — як; джала-стга — розміщується на воді; бгса — відображення; стгала-стгена — що перебуває на стіні; авадйате — сприймають; сва-бгсена — своїм відображенням; татг — так само; сӯрйа — сонце; джала-стгена — перебуваючи на поверхні води; діві — в небі; стгіта — перебуває.
Так само як сонце можна побачити спочатку як відблиск на поверхні воді, а тоді як зайчик на стіні, хоча саме воно залишається в небі, так само можна відчути присутність Верховного Господа.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш наводить досконалу аналогію. Сонце перебуває в небі, на величезній відстані від земної поверхні, але його відблиск можна побачити в жбані з водою, що стоїть в кутку кімнати. Сама кімната занурена в темряву, а сонце перебуває далеко в небі, але відблиск сонця на поверхні воді розсіює темряву. Чистий відданий бачить присутність Верховного Бога-Особи в усьому сущому, тому що бачить відблиск Його енерґії. У «Вішну Пурані» сказано, що, як присутність вогню можна відчути за допомогою його тепла і світла, так за допомогою поширених всюди енерґій Верховного Бога-Особи можна скрізь відчути Його присутність, хоча Він один і другого немає. В «Ішопанішаді» підтвереджено, що звільнена душа всюди відчуває присутність Господа, так само як всюди можна побачити сонячні промені і їхній відблиск, хоча сонце перебуває на величезній відстані від земної кулі.