28–29

ПОЯСНЕННЯ: По-справжньому пізнати себе означає стати чистим відданим Господа. Саме поняття «відданий» вказує на існування діяльності відданого служіння і об’єкту відданості. Пізнати себе в кінцевому підсумку означає зрозуміти Бога-Особу і живих істот. Істинне самоусвідомлення    —    це знання про індивідуальну душу і любовні взаємини між Верховним Богом-Особою і живою істотою. Цього не можуть досягнути ні імперсоналісти, ні будь-які інші трансценденталісти, вони не можуть зрозуміти науки відданого служіння. Віддане служіння відкривається чистому відданому з безможної безпричинної милості Господа. Господь Сам каже про це тут: мат-прасдена    —    «Моєю особливою ласкою». Те саме сказано в «Бгаґавад-ґіті». Тільки ті, хто з любов’ю та вірою присвячують себе відданому служінню, отримують від Верховного Бога-Особи розум, потрібний, щоб поступово неухильно наближатися до обителі Бога-Особи.

Нірейаса означає «остаточна мета». Слово сва-састгна вказує на те, що імперсоналісти не мають ніякого пристановища. Вони жертвують своєю індивідуальністю, щоб жива іскра злилася з безособистісним сяйвом, яке випромінює трансцендентне тіло Господа, але відданий має свою обитель. Планети спочивають на сонячному промінні, але саме сонячне проміння не має опори. Тільки тоді, коли істота досягає тої чи іншої планети, вона має якесь пристановище. Духовне небо, яке називають кайвал’єю,    —    це просто сповнене блаженства сяйво, яке заливає всі напрямки і яке існує під опікою Верховного Бога-Особи. У «Бгаґавад-ґіті» (14.27) сказано: брхмао хі пратішгхам    —    основою безособистісного сяйва Брахмана є тіло Верховного Бога-Особи. Іншими словами, кайвал’я, чи безособистісний Брахман    —    це сяйво тіла Верховного Бога-Особи. У цьому безособистісному сяйві існують духовні планети, відомі як Вайкунтги, і головна з них    —    Крішналока. Деякі віддані піднімаються на планети Вайкунтги, а деякі досягають Крішналоки. Кожен відданий потрапляє в ту обитель, яка відповідає його бажанням і яка називається сва-састгна, тобто «його бажанна мета». З милості Господа свідомий своєї природи й занурений у віддане служіння відданий знає свою мету, ще навіть перебуваючи в матеріальному тілі. Тому він виконує віддане служіння стало й непохитно, не маючи ніяких сумнівів, а покинувши матеріальне тіло, відразу ж досягає мети, до якої готувався. Досягнувши цієї обителі, він вже ніколи не повертається до матеріального світу.

Слова ліґд вінірґаме, вжиті в цьому вірші, означають «звільнившись від двох видів матеріальних тіл, грубого й тонкого». Тонке тіло складається з розуму, інтелекту, оманного его і оскверненої свідомості, а грубе    —    з п’яти елементів, тобто землі, води, вогню, повітря й ефіру. Коли істота йде в духовний світ, вона покидає в матеріальному світі не тільки грубе тіло, але й тонке. Вона входить у духовне небо у своєму чистому, духовному тілі і знаходить пристановище на одній з духовних планет. Хоча імперсоналісти також досягають духовного неба, покинувши тонке й грубе матеріальні тіла, вони не піднімаються на духовні планети. Згідно зі своїм бажанням вони отримують можливість злитися з духовним сяйвом, яке випромінює трансцендентне тіло Господа. Слова сва-састгнам дуже важливі в цьому вірші. Жива істота досягає тої обителі, до якої готує себе. Імперсоналістів зустрічає безособистісне сяйво Брахмана, а ті, хто хоче спілкуватися з Верховним Богом-Особою в Його трансцендентній формі Нараяни на Вайкунтгах, чи з Крішною на Крішналоці, ідуть до тих обителей і ніколи звідти не повертаються.