44

ПОЯСНЕННЯ: Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», чари майі, що покриває знання живої істоти, нездоланні. Однак той, хто віддається Крішні, Верховному Богові-Особі, може перемогти ці начебто нездоланні чари майі. Тут теж сказано, що дайві пракріті, зовнішня енерґія Верховного Господа, є дурвібгвй, важкозбагненна і важкоздоланна. Проте істота повинна перемогти ці нездоланні чари майі, і це стає можливим завдяки Господній милості, коли Він відкриває Себе відданій душі. Також тут сказано сварӯпеватішгате. Як вказує слово сварӯпа, людина повинна усвідомити, що вона не Верховна Душа, а невід’ємна частка Верховної Душі. В цьому полягає самоусвідомлення. Під впливом омани вважати себе за всюдисущу Верховну Душу    —    це не сварупа, це не має нічого спільного з усвідомленням свого істинного становища. Істинне становище живої істоти полягає в тому, що вона невід’ємна частка Господа. Цей вірш радить утвердитися в цьому становищі істинного самоусвідомлення. У «Бгаґавад-ґіті» це розуміння названо пізнанням Брахмана.

Пізнавши Брахман, істота може вдатися до діяльності Брахмана. Поки істота не усвідомила своєї природи, вона виконує діяльність, засновану на оманному ототожненні себе з тілом. Лише коли вона втверджується в своєму істинному єстві, вона починає діяти на рівні усвідомлення Брахмана. Філософи-майаваді кажуть, що після пізнання Брахмана вся діяльність припиняється, але насправді це не так. Якщо навіть у своєму неприродному стані, покрита матерією, душа настільки діяльна, як можна стверджувати, що вона бездіяльна у звільненому стані? Це можна пояснити за допомогою прикладу. Якщо навіть під час хвороби людина занурена в активну діяльність, як можна вважати, що, одужавши, вона стане бездіяльна? Звичайно, логічний висновок полягає в тому, що одужавши, людина вдається до здорової діяльності. Можна сказати, що діяльність на рівні усвідомлення Брахмана відмінна від діяльності в зумовленому житті, але це не означає, що істота перестає діяти. Про це свідчить також «Бгаґавад-ґіта» (18.54)    —    після усвідомлення Брахмана починається віддане служіння. Мад-бгакті лабгате парм після того, як людина усвідомлює, що вона Брахман, вона може почати віддане служіння Господу. Отже, віддане служіння Господу    —    це діяльність на рівні усвідомлення Брахмана.

На тих, хто присвятив себе відданому служінню, не впливають чари майі, і їхнє становище повністю досконале. Обов’язок живої істоти    —    невід’ємної частки загального цілого    —    полягає в тому, щоб виконувати віддане служіння загальному цілому. Це найвища досконалість життя.