15

ПОЯСНЕННЯ: Кожен повинен виконувати свої обов’язки, які визначає його суспільне становище брахмани, кшатрії, вайш’ї чи шудри. Обов’язки, визначені для чотирьох класів людського суспільлства, також описано в «Бгаґавад-ґіті». Діяльність брахманів полягає в тому, що приборкувати чуття і виховувати себе як простих, чистих і вчених відданих. Кшатрії схильні керувати, вільні від страху на полі бою і люблять щедро жертвувати. Вайш’ї, чи комерсанти й рільники, торгують, піклуються про корів і вирощують сільськогосподарські продукти. Шудри, або клас робітників, самі по собі не маючи великих інтелектуальних здібностей, слугують вищим класам.

В будь-якому становищі, як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (сва-карма там абгйарчйа), можна служити Верховному Господу, виконуючи свої визначені обов’язки. Не слід думати, що тільки брахмани можуть служити Верховному Господу, а шудри ні. Кожен може служити Верховному Господу, виконуючи свої визначені обов’язки під керівництвом духовного вчителя, чи представника Верховного Бога-Особи. Ніхто не повинен вважати свої визначені обов’язки нижчі за обов’язки інших класів. Брахмана може служити Господу за допомогою свого інтелекту, кшатрія може служити Господу за допомогою свого воєнного мистецтва, як Арджуна служив Крішні. Арджуна був воїн, він не мав часу вивчати «Веданту» чи інші філософські твори. Дівчата Враджадгами належали до класу вайшій, що пораються біля корів і обробляють землю. Названаий батько Крішни, Нанда Махараджа та його всі його товариші були вайш’ї. Вони не мали ніякої освіти, але це не заважало їм служити Крішні, люблячи Його і офіруючи Йому все, що в них було. Так само відомо багато прикладів того, як Крішні служили чандали, що нижчі за шудр. Мудреця Відуру теж вважали за шудру, тому що його матір була шудра. Це не відіграє ніякої ролі, бо Господь проголошує в «Бгаґавад-ґіті», що кожен, хто присвятив себе відданому служінню, поза сумнівом піднімається на трансцендентний рівень. Всі обов’язки гідні шани, якщо їх виконують в дусі відданого служіння Господу, не бажаючи вигоди. Любовне служіння треба виконувати без жодних мотивів, спонтанно й не зважаючи ні на які перешкоди. Об’єкт любові    —    це Крішна, і всі повинні служити Йому відповідно до своїх можливостей. Така природа чистого відданого служіння.

На інший важливий момент вказує вжите в цьому вірші слово нтіхісреа («чинячи якомога менше насильства, намагаючись не жертвувати нічиїм життям»). Навіть якщо відданому доводиться чинити насильство, воно не повинно виходити за рамки конечної потреби. Іноді нас запитують: «Ви просите не їсти м’яса, але їсте овочі. Хіба це не є теж насильство?» У відповідь ми можемо сказати, що їсти овочі    —    теж насильство, і веґетаріанці теж чинять насильство проти інших живих істот, бо овочі теж живі. Джіво джівасйа джіванам    —    одна жива істота є поживою для іншої живої істоти. Але людина повинна уникати зайвого насильства.

Людина не повинна їсти щось не офіроване Верховному Богові-Особі. Йаджа-ішіна санта    —    харчуючись їжею, офірованою Яґ’ї, Верховному Богові-Особі, людина звільняється від усіх гріхів. Тому відданий їсть тільки прасад    —    їжу, піднесену Верховному Господу. Крішна каже, що коли відданий з відданістю пропонує Йому страви з продуктів рослинного походження, то Він їсть їх. Відданий повинен офірувати Крішні їжу з овочів. Якби Верховний Господь хотів страви з плоті тварин, відданий міг би офірувати і їх, але Господь не велить цього робити.

Уникнути насильства ми не можемо, такий закон природи. Але ми не повинні чинити зайве насильство, порушуючи наказ Господа. Арджуна використав на практиці своє вміння вбивати, і хоча вбивство    —    це, безперечно, насильство, він вбивав ворогів тільки з наказу Крішни. Так само, якщо ми чинимо насильство лише настільки, наскільки потрібно, і дотримуємося наказів Господа, це називається нтіхіс. Ми не можемо уникнути насильства, бо ми живемо зумовленим життям, яке завжди пов’язане з насильством, але ми не повинні чинити насильство більше, ніж конче потрібно чи ніж наказав Верховний Бог-Особа.