13
ева сва-бгаракалпа
тат-калатрдайас татг
ндрійанте йатг пӯрва
кін іва ґо-джарам
евам — так; сва-бгараа — підтримувати їх; акалпам — нездатний; тат — його; калатра — дружина; дайа — та всі інші; татг — так; на — не; дрійанте — шанують; йатг — як; пӯрвам — раніше; кін — рільник; іва — наче; ґо-джарам — старого вола.
Побачивши, що він не може подбати про них, жінка й діти перестають виявляти йому ту шану, яку виявляли раніше, так само як скупі рільники перестають піклуватися про старих і виснажених волів.
ПОЯСНЕННЯ: До старих людей, нездатних заробляти гроші, близькі втрачають будь-яку любов, і це стається не лише за цих днів — так було з непам’ятних часів. А нині в деяких народів старим людям дають отруту, щоб вони чимшвидше пішли з цього світу. Людожери іноді радісно вбивають старого діда і влаштовують бенкет, на якому з’їдають його тіло. У цьому вірші згадано, що рільник не має ніякої любові до старих волів, які вже не здатні працювати. Так само, коли люблячий батько сім’ї старіє і вже не може заробляти, любов дружини, синів, дочок та інших родичів до нього розвіюється, і вони не лише перестають шанувати його, а й просто зневажають його. Тому набагато розумніше не чекати старості, а ще до її наближення звільнитися від сімейних прив’язаностей і віддатися під захист Верховного Бога-Особи. Треба присвятити себе на служіння Господу, щоб дожити життя під опікою Верховного Господа і таким чином уникнути зневаги від так званих родичів.