14
татрпй аджта-нірведо
бгрійама свайам бгтаі
джарайоптта-ваірӯпйо
марабгімукго ґхе
татра — там; апі — хоча; аджта — не виникло; нірведа — відречення; бгрійама — підтирмуваний; свайам — сам; бгтаі — тими, кого він підтримував; джарай — старістю; уптта — наділенний; ваірӯпйа — потворністю; мараа — смерть; абгімукга — наближаючись; ґхе — вдома.
Нетямущий сім’янин не втрачає прив’язаності до сімейного життя навіть тоді, коли йому доводиться їсти хліб тих, кого він сам колись годував. Спотворений старістю, він готується вдома зустріти смерть.
ПОЯСНЕННЯ: Сімейна прив’язаність така сильна, що навіть у старості, попри зневагу близьких і родичів, людина не може її позбутися й живе вдома, як старий пес. Ведична культура закликає чоловіка облишити сімейне життя ще тоді, коли є достатньо сил. Писання радять чоловікові не чекати, поки він зробиться немічним, хворим і непридатним до матеріальної діяльності, а ще до того облишити сімейне життя і до кінця своїх днів повністю присвятити себе на служіння Господу. Веди кажуть, що, досягнувши п’ятдесяти років, чоловік повинен піти з сім’ї і стати самітником у лісі. Належно підготувавши себе, він повинен стати санн’ясі й нести духовне знання з дому в дім.