19

ПОЯСНЕННЯ: Еволюцію душі, що проходить через різні тіла, можна порівняти до розвитку квітки. Як квітка проходить у своєму розвитку через різні стадії: спочатку утворюється пуп’янок, потім він починає розпускатися, і лише потім квітка повністю розкривається і пишається довершеною красою й ароматом,    —    так і душа проходить у своїй поступовій еволюції через 8 400 000 різних категорій тіл, піднімаючись у своєму розвитку дедалі вище. Людську форму життя вважають за найвищу з усіх, тому що вона дає змогу проявити рівень свідомості, потрібний для звільнення з ланцюгу народжень і смертей. Дитина, якій пощастило, ще в утробі матері усвідомлює свою перевагу і відмінність свого тіла від усіх інших тіл. Тварини, що живуть в тілах, нижчих за людське, усвідомлюють тільки страждання і втіхи, пов’язані з тілом. Вони нездатні думати ні про що вище за тілесні потреби: їду, сон, парування й самозахист. Але в людській формі життя з милості Бога істота розвиває свідомість такою мірою, що стає здатною оцінити своє виняткове становище і пізнати себе і Верховного Господа.

Слова дама-арірі означають, що ми наділені тілом, яке дає змогу приборкати чуття й розум. Усі труднощі матеріалістичного життя виникають через неприборканий розум і неприборкані чуття. Треба бути вдячним Верховному Богові-Особі за таке чудове людське тіло, і треба використати його належним чином. Різниця між твариною і людиною полягає в тому, що тварина неспроможна панувати над собою й не розуміє, що є пристойним, а що ні, тоді як людина має почуття такту і здатна панувати над собою. Не використовуючи свою здатність панувати над собою, людина стає не ліпшою за тварину. Приборкуючи чуття, тобто корячись приписам практики йоґи, можна пізнати природу свого єства, Наддушу, світ і їхній взаємозв’язок. Для того, хто приборкав чуття, немає нічого неможливого. А той, хто не панує над чуттями, нічим не ліпший за тварин.

Цей вірш викладає засади справжнього самоусвідомлення, що спирається на приборкання чуттів. Мета людини полягає в тому, щоб побачити Верховного Бога-Особу, а також своє власне «я». Вважати себе за єдиного зі Всевишнім означає не знати своєї істинної природи. Тут чітко сказано, що Верховний Господь є анді, чи пура,    —    Йому немає ніякої причини, крім Нього Самого. Жива істота народжена від Верховного Бога-Особи, як Його невід’ємна частка. Те саме сказано в «Брахма-самхіті»: андір дір ґовінда    —    Ґовінда, Верховна Особа, не має причини. Він ненароджений. Але жива істота народжується від Нього. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує: мамаіва    —    і жива істота, і Верховний Господь ненароджені, але слід розуміти, що вищою причиною живої істоти, Своєї невід’ємної частки, є Верховний Бог-Особа. Тому в «Брахма-самхіті» сказано, що все постає з Верховного Бога-Особи (сарва-краа-краам). Це підтверджує і «Веданта-сутра»: джанмдй асйа йата    —    Абсолютна Істина є першоджерело появи всіх істот. Крішна теж каже в «Бгаґавад-ґіті»: аха сарвасйа прабгава    —    «Я джерело появи на світ усього сущого, включно з Брахмою, Господом Шівою та всіма іншими живими істотами». Усвідомити свою природу означає зрозуміти ці істини. Людина повинна розуміти, що вона підвладна Верховному Господу і не має цілковитої незалежності. Інакше як би вона опинилася в зумовленому стані?