40
йопайті анаір мй
йошід дева-вінірміт
тм ікшеттмано мтйу
таі кӯпам іввтам
й — та, хто; упайті — наближається; анаі — повільно; мй — представниця майі; йошіт — жінка; дева — Господом; вінірміт — створена; тм — її; ікшета — треба вважати; тмана — душі; мтйум — смерть; таі — травою; кӯпам — колодязь; іва — наче; втам — покритий.
Господь створив жінку як уособлення майі, і той, хто спілкується з нею, приймаючи від неї служіння, повинен добре розуміти, що йде назустріч своїй смерті, як людина, яка наближається до зарослого травою колодязя.
ПОЯСНЕННЯ: Іноді закинутий колодязь поростає травою, і необережний пішохід, який, не знаючи про його існування, провалюється в нього, приречений на неминучу смерть. Спілкування з жінкою починається з того, що чоловік приймає від неї служіння, тому що Господь створив жінку для того, щоб вона служила чоловікові. Приймаючи її служіння, чоловік опиняється в пастці. Якщо йому не вистачає розуму, щоб зрозуміти, що вона являє собою прямий шлях до пекла, він починає безтурботно спілкуватися з нею. Для тих, хто бажає піднятися на трансцендентний рівень, таке спілкування заборонене. Ще навіть п’ятдесят років тому в індійському суспільстві спілкування між статями суворо обмежували. Протягом дня дружина не бачилася з чоловіком. Чоловік і жінка мали навіть окремі покої. Внутрішні покої дому відводили для жінки, а зовнішні — для чоловіка. Служіння жінки може здаватися чоловікові чимось дуже приємним, але він повинен стерегтися цього, бо, як тут сказано, жінка — це для нього брама в пекло, тобто шлях до забуття про свою душу. Спілкування з нею припиняє його поступ на шляху до пізнання духу.