9
акалпа свґа-чешй
акунта іва паджаре
татра лабдга-смтір даівт
карма джанма-атодбгавам
смаран дірґгам ануччгвса
арма кі нма віндате
акалпа — нездатні; сва-аґа — його члени; чешйм — рухатися; акунта — птах; іва — як; паджаре — в клітці; татра — там; лабдга-смті — здобувши пам’ять; даівт — завдяки щасливій долі; карма — діяльність; джанма-ата-удбгавам — яку вона виконувала протягом останньої сотні життів; смаран — згадавши; дірґгам — тривалий час; ануччгвсам — зітхаючи; арма — спокій розум; кім — який; нма — тоді; віндате — може здобути.
Так дитина перебуває в становищі ув’язненого в клітці птаха, нездатна поворухнутися. В цей час, якщо їй пощастить, вона згадує всі нещастя своїх попередніх ста життів і тяжко журиться. Який спокій розуму вона може здобути в такому становищі?
ПОЯСНЕННЯ: Народившись на світ, дитина забуває про труднощі попередніх життів, але принаймні тоді, коли ми стали дорослими, читаючи авторитетні писання, як оце «Шрімад-Бгаґаватам», ми можемо усвідомити, яких мук завдають народження і смерть. Якщо ми не віримо в писання, це інша річ, але якщо ми віримо в їхню достовірність, то нам слід докласти зусиль, щоб повернути собі свободу в наступному житті. Таку можливість дає людська форма життя. Якщо людина не звертає уваги на такі нагадування про пов’язані з матеріальним життям страждання, вважають, що вона нічим не ліпша за самогубцю. Писання називають людське життя єдиним засобом подолати океан невігластва майі, чи матеріального існування. Людське тіло становить надійний корабель, духовний вчитель — це досвідчений капітан, а настанови писань — це ходовий вітер. Якщо, незважаючи на ці всі сприятливі обставини, ми не хочемо перетнути океан невігластва й матеріального існування, то ми свідомо чинимо самогубство.