4
тат сдгу-варйдіа вартма а на
сардгіто бгаґавн йена пусм
хді стгіто йаччгаті бгакті-пӯте
джна са-таттвдгіґама пурам
тат — тому; сдгу-варйа — о найбільший серед святих; діа — будь-ласка, навчи; вартма — шлях; ам — благословенний; на — нас; сардгіта — той, кому ти досконало служив; бгаґавн — Бог-Особа; йена — чим; пусм — живих істоти; хді стгіта — перебуваючи у серці; йаччгаті — дарує в нагороду; бгакті-пӯте — безкорисливому відданому; джнам — знання; са — те; таттва — істину; адгіґамам — що ним пізнають; пурам — достовірну і древню.
Тому, о великий мудрецю, будь-ласка, навчи мене науки трансцендентного відданого служіння Господеві, щоб Він, хто живе у серці кожного, змилувався і дарував із серця знання про Абсолютну Істину — знання, що пояснене у древніх Ведах і що відкривається лише тим, хто очистився відданим служінням.
ПОЯСНЕННЯ: Як уже пояснено у Першій пісні «Шрімад-Бгаґаватам», Абсолютну Істину пізнають у трьох аспектах — хоча всі три суть одне, — відповідно до здатності і глибини розуміння самих шукачів трансцендентного знання. Найглибшим розумінням і здатністю пізнавати Абсолютну Істину володіють чисті віддані Господа, вільні від найменшого сліду корисливої діяльності чи умоглядного філософствування. Тільки віддане служіння повністю очищує серце від матеріальних покровів карми, ґ’яни та йоґи. Тільки відданого, котрий піднявся до такого очищеного стану, Господь, схований у кожному серці поряд із індивідуальною душею, вчить про те, як досягнути найвищої мети і повернутися додому, до Бога. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті» (10.10): теш сатата-йуктн бгаджатм. Господь дарує відданому знання тільки тоді, коли Він задоволений його відданим служінням. Саме так Він дарував знання Арджуні та Уддгаві.
Ґ’яні, йоґи і кармі не можуть сподіватися на те, що Господь буде особисто їм допомагати. Вони неспроможні вдовольнити Господа трансцендентним любовним служінням і навіть не вірять у віддане служіння Господу. Процес бгакті, тобто реґламентоване віддане служіння, яке виконують згідно з приписами й засадами вайдгі-бгакті, спирається на описи богоявлених писань і авторитет великих ачарій. Ця практика відданого служіння допоможе відданому-неофіту піднятися до рівня раґа-бгакті, на якому Господь уже відповідає йому із серця, як чайт’я-ґуру, тобто духовний вчитель у формі Надсвідомості. За винятком відданих, усі інші трансценденталісти не розрізняють між індивідуальною душею і Наддушею, помилково ставлячи на один рівень індивідуальну свідомість і Надсвідомість. Ці помилкові ідеї не дають невідданим права отримувати від Господа настанови з серця, позбавляючи їх Його безпосередньої допомоги. Лише через багато життів, коли такий моніст збагне, що треба поклонятися Господу і що відданий єдиний з Господом, але одночасно й відмінний від Нього, тоді він може віддатися Господу, Всудеві. Чисте віддане служіння починається з цього моменту. Той, метод пізнання Абсолютної Істини, до якого вдаються введені в оману моністи, дуже важкий. Натомість відданий пізнає Абсолютну Істину, отримуючи знання безпосередньо від Самого Господа, задоволеного відданим служінням. Піклуючись про численних відданих-неофітів, Відура почав з того, що запитав Майтрею про шлях відданого служіння, яким можна вдовольнити Господа в серці.