3
со ’нуправішо бгаґав
чешрӯпеа та ґаам
бгінна сайоджайм са
супта карма прабодгайан
са — те; ануправіша — увійшовши згодом; бгаґавн — Бог-Особа; чеш-рӯпеа — втіленням Його зусилля, Калі; там — їх; ґаам — усіх живих істот, разом з півбогами; бгіннам — окремо; сайоджайм са — задіяв; суптам — сплячий; карма — роботу; прабодгайан — просвітляючи свідомістю.
Коли Бог-Особа за посередництвом Своєї енерґії увійшов у матеріальні елементи, всі живі істоти ожили й взялися до різноманітної діяльності, так само береться до роботи людина, яка прокинулася від сну.
ПОЯСНЕННЯ: Після розпаду творіння всі живі істоти поринають у несвідомий стан і разом із матеріальною енерґію Господа входять у Нього. Ці індивідуальні живі істоти зумовлені від початку часів, але Господь знову й знову творить матеріальний світ, щоб дати їм нагоду звільнитися і стати вільними душами. Усі ці зумовлені душі мають можливість скористатися з мудрості Вед і дізнатися про те, які стосунки пов’язують їх із Верховним Господом, як їм звільнитися і яке незрівнянне благо дарує це звільнення. Належно вивчаючи Веди, людина усвідомлює своє становище і, ставши на шлях трансцендентного відданого служіння Господу, поступово піднімається до духовного неба.
Народжуючись у матеріальному світі, індивідуальні душі занурюються в ту чи іншу форму діяльності, залежно від своїх колишніх невиконаних бажань. Коли чергове тіло індивідуальної душі вмирає, вона все забуває, але всемилостивий Господь, що перебуває в кожному серці як свідок, Наддуша, пробуджує її і нагадує їй колишні бажання. Таким чином в наступному житті душа, намагаючись виконати ці бажання, береться до відповідної діяльності. Ця невидима сила, яку називають долею, веде живу істоту, але вдумлива людина розуміє, що вона залишається в рабстві трьох якостей матеріальної природи саме через свої невиконані бажання.
Деякі менш розумні філософи вважають несвідомий стан сну, в якому жива істота перебуває після часткового або повного розпаду творіння, за остаточне призначення життя. Після смерті матеріального тіла, невеликої частки творіння, жива істота залишається в несвідомому стані лише кілька місяців, а після загального знищення всього матеріального творяння вона залишається в несвідомому стані протягом багатьох мільйонів років. Але коли Господь знову відтворює матеріальний світ, Він пробуджує живу істоту і залучає до подальшої діяльності. Жива істота вічна, і її природний стан — це пробудженість, що проявляється у діяльності. В пробудженому стані істота не може не діяти і тому діє, намагаючись виконати свої різноманітні бажання. Коли істота розвиває в собі бажання, пов’язані з трансцендентним служінням Господу, життя її стає досконале і вони досягає духовного неба, де насолоджується життям вічної пробудженості.