No edit permissions for Ukrainian

35

етат кшаттар бгаґавато
даіва-кармтма-рӯпіа
ка раддадгйд упкарту
йоґамй-балодайам

етат  —  цей; кшатта  —  Відуро; бгаґавата  —  Верховного Бога-Особи; даіва-карма-тма-рӯпіа  —  велетенської форми трансцендентної діяльності, часу і природи; ка  —  хто ще; раддадгйт  —  може прагнути; упкартум  —  цілковито виміряти; йоґамй  —  внутрішньої енерґії; бала-удайам  —  проявлену силою.

О Відуро, хто здатний оцінити обсяг трансцендентного часу, діяльності й могутності велетенської форми, проявленої внутрішньою енерґією Верховного Бога-Особи?

ПОЯСНЕННЯ: Послідовники «жаб’ячої філософії» можуть скільки завгодно розумувати щодо вірати, всесвітньої форми, проявленої йоґамайею, внутрішньою енерґією Верховного Бога-Особи, але насправді визначити розміри цього велетенського прояву нікому не під силу. У «Бгаґавад-ґіті» (11.16) Арджуна, відомий усім як великий відданий Господа, каже:

анека-бхӯдара-вактра-нетра
паймі тв сарвато ’нанта-рӯпам
ннта на мадгйа на пунас тавді
паймі вівевара віва-рӯпа

«Господи, о велетенська формо вішва-рупа, о владико всесвіту, у всіх сторонах світу я бачу безліч рук, тіл, вуст і очей, яким немає кінця! Я не знаходжу краю цьому прояву, і не бачу ні його середини, ні початку».

@purp para = Господь повідав «Бгаґавад-ґіту» саме Арджуні і саме йому, на його прохання, показав вішва-рупу. Він наділив Арджуну особливим зором, який давав змогу бачити вішва-рупу, але навіть тоді, споглядаючи незліченні руки й вуста Господа, Арджуна не міг охопити своїм зором усієї велетенської форми Господа. Якщо навіть Арджуна виявився нездатний визначити обсягу Господньої енерґії, то на що сподіватися іншим? Вони можуть тільки будувати здогади, так само далекі від істини, як філософствування жаби в колодязі. Якось схильна до філософствування жаба вирішила визначити довжину й ширину Тихого океану, спираючись на своє знайомство із власною криницею діаметром в один метр. Намагаючись зрівнятися в розмірах із Тихим океаном, вона стала роздиматися доти, доки не луснула. Ця притча добре передає природу намагань умоглядних філософів, які під ілюзорним впливом зовнішньої енерґії Господа, силкуються визначити межі величі Верховного Господа. Найліпший шлях до досконалості    —    це стати поміркованим, смиренним відданим Господа, слухати про Нього від істинного духовного вчителя і таким чином виконувати трансцендентне служіння Йому, як радить попередній вірш.

« Previous Next »