14
аеша-саклеа-ама відгатте
ґунувда-раваа мурре
кі в пунас тач-чараравінда-
парґа-сев-ратір тма-лабдг
аеша — безмежні; саклеа — злигодні; амам — припинення; відгатте — може зробити; ґуа-анувда — трансцендентного імені, образу, якостей, розваг, оточення та всього іншого, пов’язного з Ним; раваам — слухання й оспівування; мурре — Мурарі (Шрі Крішни), Бога-Особи; кім в — що й казати; пуна — знову; тат — Його; чараа-аравінда — лотосовим стопам; парґа-сев — до служіння ароматному пилові; раті — потяг; тма-лабдг — тих, хто знайшов у цьому самого себе.
Просто описуючи трансцендентне ім’я Бога-Особи, Шрі Крішни, образ та все, що з Господом пов’язане, людина може покласти край безмежним злигодням життя в матеріальному світі. Тому що вже тоді казати про тих, хто розвинув потяг до служіння запашному пилові з лотосових стіп Господа?
ПОЯСНЕННЯ: Ведичні писання, джерело великої духовної мудрості, дають два методи для приборкання матеріальних чуттів. Один з них — це метод ґ’яни, шлях філософського пізнання Всевишнього, в Його аспектах Брахмана, Параматми і Бгаґавана. Другий шлях — це безпосереднє виконання трансцендентного любовного відданого служіння Господу. Згідно з даним віршем, найліпший із цих двох найбільш поширених методів — це віддане служіння, тому що на шляху відданого служіння не треба чекати, поки прийдуть плоди праведних вчинків чи результати зусиль у поглибленні знання. У відданому служінні є дві стадії: спочатку ми проходимо стадію практики відданого служіння, під час якої ми своїми теперішніми чуттями виконуємо приписи визнаних священних писань, а тоді розвиваємо щиру прив’язаність до служіння порошинкам з лотосових стіп Господа. Перша стадія має назву садгана-бгакті; це віддане служіння, яке виконує неофіт під керівництвом чистого відданого. Друга стадія має назву раґа-бгакті; на цій стадії зрілий відданий самохіть служить Господу із щирої прив’язаності до Нього.
Великий мудрець Майтрея дає тут остаточну відповідь на всі запитання Відури — віддане служіння Господу є найпевніший засіб покласти край усім стражданням матеріального буття. Шлях розвитку знання чи шлях містичної йоґи з усіма її вправами можна визнати лише як засоби для досягнення цієї вищої мети, відданого служіння, але якщо в них немає домішку бгакті, вони не можуть дати бажаного результату. Практикуючи садгана-бгакті, людина може поступово піднятися до рівня раґа-бгакті, а виконуючи раґа-бгакті, любовне трансцендентне служіння, вона може підкорити навіть Верховного Всемогутнього Господа.