9

ПОЯСНЕННЯ: Нерідко люди гадають, що Верховний Бог-Особа, за Своєю природою цілковито духовний, не може бути причиною ілюзорної енерґії, що покриває знання індивідуальної душі. Але насправді немає жодних сумнівів щодо того, що ілюзорна, зовнішня енерґія    —    це також частка Верховного Господа. Коли В’ясадева досягнув пізнання Верховного Бога-Особи, він побачив не тільки Господа, а й Його зовнішню енерґію, що покриває чисте знання індивідуальних живих істот. Причини, з яких зовнішня енерґія робить це, аналізують у своїх пояснення такі великі коментатори, як Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура і Шріла Джіва Ґосвамі. Хоча матеріальна, ілюзорна енерґія відмінна від енерґії духовної, це одна з численних енерґій Господа, і тому ґуни матеріальної природи (ґуна добра та інші), безперечно, також належать до атрибутів Господа. Енерґія і джерело енерґії, Бог-Особа, невідмінні між собою, але, хоча енерґія єдина з Господом, Він ніколи не підлягає її впливу. Живі істоти, натомість, хоча вони також невід’ємні частки Господа, піддаються впливу матеріальної енерґії. Незбагненна йоґам айшвар’ям (містична могутність) Господа, згадана в «Бгаґавад-ґіті» (9.5), виходить за рамки розумових здібностей послідовників «жаб’ячої філософії». Щоб підперти свою теорію про те, що Нараяна (Сам Господь) стає дарідра-нараяною, злидарем, вони твердять, що Верховного Господа покриває матеріальна енерґія. Однак Шріла Джіва Ґосвамі і Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура наводять чудовий приклад, який пояснює дане питання. Сонце, як вони вказують, являє собою суцільне світло, однак і хмари, і темрява, і сніг суть породження того самого сонця, які неодмінно супроводжують його. Якби не було сонця, небо ніколи б не затягували хмари, не вкривала пітьма і на землі б не падав сніг. Хоча життя існує завдяки сонцю, спокійний плин життя іноді порушує темрява чи сніг, які породжує також сонце. Однак немає й мови за те, щоб темрява, хмари чи снігопад якось вплинули на саме сонце. Саме сонце завжди залишається на недосяжній відстані від таких явищ. Лише люди з убогим запасом знань кажуть, що хмари чи темрява вкривають сонце. Так само Верховний Брахман, чи Парабрахман, Бог-Особа, завжди залишається недосяжним для впливу матеріальної енерґії, хоча це одна з Його енерґій (парсйа актір вівідгаіва рӯйате).

Для того, щоб твердити, що Верховний Брахман підлягає впливу ілюзорної енерґії, немає ніяких підстав. Хмари, темряви і сніговій можуть покрити лише невелику частку сонячних променів. Так само якості матеріальної природи можуть впливати тільки на живих істот, подібних до променів Господа. Коли матеріальна енерґія бере гору над чистою свідомістю живої істоти, сповненою вічного блаженства, це найбільше нещастя для живої істоти, але це стається не без причини. Чисту свідомість живої істоти, сповнену вічного блаженства, покриває авід’я-карма-самґ’я, енерґія, яка впливає на безмежно малі живі істоти, котрі неправильно скористалися зі своєї крихітної незалежності. Як відомо з «Вішну Пурани», «Бгаґавад-ґіти» та решти ведичних писань, живі істоти породжені з Господньої енерґії татастга. Отже, вони завжди залишаються енерґією Господа і аж ніяк не можуть стати джерелом енерґій. Живі істоти подібні до сонячних променів. Хоча, як ми вже пояснювали вище, між сонцем і його променями немає якісної різниці, над променями сонця іноді бере гору інша енерґія сонця, а саме хмари чи сніговії. Так само, хоча живі істоти якісно єдині з вищою енерґією Господа, вони схильні влягати впливу нижчої, матеріальної енерґії. Ведичні гімни порівнюють живих істот до іскор вогню. Іскри вогню    —    це також вогонь, але їхня сила відрізняється від жару самого вогню. Коли іскри вилітають із вогню, вони потрапляють в чуже для вогню середовище. Вони зберігають вогняну природу, яка дає їм можливість знову стати єдиними з вогнем, але жодна з іскор не може зрівнятися з цілим вогнищем. Іскри можуть завжди залишатися всередині вогнища як його невід’ємні частки, але щойно вони вилітають із нього, починаються їхні злигодні і страждання. Із усього сказаного випливає простий висновок: Верховний Господь, що Його можна порівняти із первинним вогнем, ніколи не влягає ніякому сторонньому впливу, тоді як безмежно малі іскорки вогню можуть потрапити під ілюзорний вплив майі. Казати, що Верховний Господь потрапив під вплив Своєї власної матеріальної енерґії,    —    це цілковита нісенітниця. Господь    —    володар матеріальної енерґії, а живі істоти зумовлені нею і перебувають під її орудою. Це каже «Бгаґавад-ґіта». Послідовники «жаб’ячої філософії», які висувають теорію про те, що Верховний Господь влягає впливу матеріальної якості добра, самі введені в оману тією самою матеріальної енерґією, хоча й мають себе за звільнених душ. Свої теорії вони підпирають складним плетивом облудних арґументів, якими їх постачає та сама ілюзорна енерґія Господа. Але самі ці жалюгідні послідовники «жаб’ячої філософії», занадто певні своїх знань, не усвідомлюють свого становища.

У Шостій пісні, дев’тій главі, тридцять четвертому вірші «Шрімад-Бгаґаватам» сказано:

У цій молитві до Верховного Господа півбоги кажуть, що, хоча діяння Господа дуже важко збагнути, їм можуть якоюсь мірою осягнути ті, хто щиро виконує трансцендентне любовне служіння Господу. Півбоги засвідчують, що Господь стоїть осторонь від матеріального творіння і не зазнає впливу матерії, однак разом з тим, за посередництвом півбогів, Він творить, підтримує і знищує весь проявлений космос.