17
тасй віуддга-караа іва-вр віґхйа
баддгвсана джіта-марун манасхткша
стгӯле дадгра бгаґават-пратірӯпа етад
дгййас тад авйавахіто вйасджат самдгау
тасйм — в Бадарікашрамі; віуддга — очищені; караа — його чуття; іва — чиста; в — вода; віґхйа — омиваючись; баддгв — утвердившись; санам — у певній сидячій позі; джіта — опанувавши; марут — дихання; манас — розумом; хта — втягнув; акша — чуття; стгӯле — фізичній; дадгра — зосередився; бгаґават-пратірӯпе — на точній формі Господа; етат — розум; дгййан — медитуючи; тат — те; авйавахіта — безупинно; вйасджат — увійшов; самдгау — у транс.
У Бадарікашрамі Дгрува Махараджа реґулярно омивався в кришталево чистих, святих водах і завдяки тому повністю очистив свої чуття. Непорушно сидячи в йоґічній позі, йоґічними вправами він опанував своє дихання і рух життєвого повітря. Завдяки тому він втягнув свої чуття в себе. Після того він зосередив розум на формі арча-віґраха, що точно відповідала формі Господа, і, медитуючи на Нього, увійшов у глибокий транс.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш описує систему аштанґа-йоґи, з практикою якої Дгрува Махараджа був уже добре знайомий. Аштанґа-йоґа не була створена для тих, хто живе в сучасному людному місті. Дгрува Махараджа пішов до Бадарікашрами і повністю усамітнився, для того щоб практикувати йоґу. Він зосередив розум на арча-віґрасі, Божестві Господа, яке являє собою істинний образ Верховного Господа. Постійно думаючи про Божество, Дгрува Махараджа занурився у транс. Поклоніння арча-віґрасі — це не ідолопоклонство. Арча-віґраха — це втілення Господа в формі, доступній чуттям відданого. Тому віддані беруться служити Господу, що присутній в храмі як арча-віґраха, форма, зроблена з таких матеріальних об’єктів (стгӯла), як камінь, метал, дерево, самоцвіти чи фарба. Ці матеріали називаються стгӯла, тобто фізичні елементи. Завдяки тому, що віддані поклоняються Господу згідно з визначеними засадами, форма Господа, хоча й зроблена з матеріальних елементів, стає невідмінною від Його первинної, духовної форми. Таким чином відданий досягає найвищого успіху й найвищої мети життя, поринаючи в думки про Господа. А той, хто постійно думає про Господа, як сказано в «Бгаґавад-ґіті», стає найвищим з усіх йоґів.