36
ебгір індропасасшаі
пкгааір хрібгір джанам
хрійама вічакшваіна
йас те йаджа-дгруґ ава-му
ебгі — цими; індра-упасасшаі — які створив цар райських планет, Індра; пкгааі — гріховними діями; хрібгі — дуже спокусливими для серця; джанам — людський загал; хрійамам — приваблений; вічакшва — поглянь; енам — ці; йа — той, хто; те — твої; йаджа-дгрук — що розладнує жертвопринесення; ава-му — хто вкрав коня.
Поглянь, як Індра, цар райських планет, намагався перешкодити жертвопринесенню, крадучи жертовного коня. Людський загал, приваблений такою спокусливою можливістю, вслід за ним підхопить цей гріховний спосіб дій.
ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (3.21) сказано:
йад йад чараті решгас
тад тад еветаро джана
са йат прама куруте
локас тад анувартате
«Хоч би що робила велика людина, звичайні люди йдуть за її прикладом. І хоч би який взірець вона встановила своїми діями, весь світ це переймає».
Піклуючись про власне чуттєве задоволення, цар Індра прагнув перешкодити Махараджі Прітгу й не дати йому виконати сто жертвопринесень коня. Через це він став красти жертовного коня під безбожною личиною псевдо-санн’ясі. Такі дії дуже небезпечні, тому що підбивають звичайних людей на гріх. Господь Брахма вирішив, що ліпше зупинити жертвопринесення, ніж давати Індрі змогу запроваджувати нові форми безбожництва. Так само колись вчинив Господь Будда, коли люди стали надуживати ведичними жертвопринесеннями, приносячи в жертву занадто багато тварин. Господу Будді довелося запровадити релігію ненасильства, відкинувши рекомендовані в Ведах жертвопринесення. Насправді під час жертвопринесення принесених в жертву тварин знову повертали до життя, але з цих ведичних обрядів стали користатися люди, які не мали таких сил, просто вбиваючи нещасних тварин. Тому Господу Будді довелося на якийсь час заперечити авторитет Вед. Не слід виконувати жертвопринесення, якщо вони призводять до поширення безбожництва. Такі жертвопринесення ліпше припинити.
Як ми вже не раз пояснювали, за Калі-юґи за браком жерців, наділених всіма брахманічними якостями, неможливо виконувати рекомендовані в Ведах обряди. Тому шастри радять нам виконувати санкіртана-яґ’ю. Виконуючи жертвопринесення в формі санкіртани, ми поклоняємося Верховному Богові-Особі в образі Господа Чайтан’ї і задовольняємо Його. Жертвопринесення призначені тільки для того, щоб здобути прихильність Верховного Бога-Особи, Вішну. Господь Вішну, чи Господь Крішна, проявляється в образі Господа Чайтан’ї, тому наділені розумом люди повинні намагатися задовольнити Його, виконуючи санкіртана-яґ’ю. Це найлегший спосіб задовольнити Господа Вішну за цієї епохи. Люди повинні скористатися з вказівок численних шастр, які визначають придатні для цієї епохи жертвопринесення, і не створювати додаткових проблем за цієї гріховної доби Калі. За Калі-юґи люди в усьому світі навчилися відкривати бойні і вправно вбивати тварин, щоб їх поїдати. У Калькутті в багатьох м’ясних крамницях тримають божество богині Калі, і м’ясоїди люблять купувати м’ясо в таких крамницях, тішачи себе думкою, що вони їдять рештки підношень богині Калі. Їм невтямки, що богиня Калі ніколи не їсть невеґетарінських продуктів, тому що вона вірна дружина Господа Шіви. Господь Шіва — великий вайшнава і ніколи не їсть невеґетарінських продуктів, а богиня Калі їсть лише рештки їжі Господа Шіви. Тому вона ніколи не їстиме м’яса чи риби. Такі підношення їдять супутники богині Калі — бгути, пішачі та ракшаси, отож ті, хто їдять прасад богині Калі в формі м’яса чи риби, насправді їдять не прасад богині Калі, а недоїдки бгутів та пішач.