33
маітрейа увча
тасйаіва вадата па
бгґо са бгаґавн бгава
нічакрма тата кічід
віман іва снуґа
маітрейа увча — Майтрея сказав; тасйа — його; евам — так; вадата — промовлене; пам — прокляття; бгґо — Бгріґу; са — він; бгаґавн — володар усіх багатств; бгава — Господь Шіва; нічакрма — вийшов; тата — звідти; кічіт — дещо; віман — похмурий; іва — як; са-ануґа — у супроводі своїх учнів.
Мудрець Майтрея сказав: Коли послідовники Господа Шіви й прибічники Дакші та Бгріґу таким чином проклинали одне одного, Господь Шіва засмутився. Не зронивши й слова, він залишив місце жертвопринесення і його учні пішли разом з ним.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш описує ідеальний характер Господа Шіви. Незважаючи на прокляття, якими обсипали одне одного прибічники Дакші й Шіви, Шіва, бувши найбільшим з вайшнавів, залишився незворушним і не зронив ні слова. Вайшнава завжди терплячий, а Господа Шіву вважають за найпіднесенішого з вайшнавів, тому його вдача бездоганна, що й показує цей випадок. Він спохмурнів, тому що ці люди, як його прибічники, так і Дакшині, проклинали одне одного даремно, зовсім не думаючи про духовне життя. Сам він не вважав, що хтось стоїть вище, а хтось нижче, тому що він дивився на все як вайшнава. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (5.18): паіт сама-даріна — наділена досконалим знанням особа не поділяє тих, кого вона бачить, на нижчих і вищих, тому що на всіх дивиться з духовного рівня. Отже, єдино, що Господу Шіві залишалося зробити, — це піти геть, щоб зупинити свого послідовника, Нандішвару, а також Бгріґу Муні, які взаємно проклинали одне одного.