30

ПОЯСНЕННЯ: Цар Вена, батько Прітгу Махараджі накликав на себе прокляття брахманів та святих, тому що заперечував існування Верховного Бога-Особи і відкидав ведичні жертвопринесення, призначені для Його задоволення. Іншими словами, він був атеїст, який не вірив в існування Бога і який через це зупинив у своєму царстві всі ведичні жертвопринесення. Прітгу Махараджа вважав царя Вену за нікчему, тому що Вена нічого не тямив у релігійній діяльності. Атеїсти переконані, що немає потреби схилятися перед Верховним Богом-Особою для того, щоб стати праведним, поліпшити своє матеріальне становище, задовольнити чуття чи досягнути звільнення. На їхню думку, єдине призначення дгарми, чи релігійних засад, полягає в тому, щоб за допомогою образу вигаданого Бога заохочувати людей дотримуватися моральних норм і бути чесними, а також підтримувати в суспільстві спокій і порядок. Більше того, вони кажуть, що й для цього не обов’язково схилятися перед Богом, бо, якщо хтось дотримується засад моралі і живе чесно, цього достатньо. А поліпшити своє матеріальне становище може кожен, хто розумно планує свою діяльність і дуже наполегливо працює. Що ж до задоволення чуттів, то це ніяк не залежить від милості Верховного Бога-Особи, бо кожен, хто так чи інакше заробив досить грошей, матиме всі можливості задовольнити свої чуття. А що стосується звільнення, то про це немає сенсу говорити, бо після смерті, кажуть вони, всьому настає кінець.

Однак Прітгу Махараджа не вважає авторитетами таких атеїстів на чолі з його батьком, внуком уособленої смерті. Звичайно дочка успадковує якості батька, а син    —    якості матері. Таким чином дочка Мріт’ю, Сунітга, перейняла всі якості свого батько, а Вена перейняв свої якості від неї. Людина, зв’язана матеріальними законами нескінченних народжень і смертей, не може вмістити в своєму розумі нічого, що виходить за рамки матеріалістичних ідей. Цар Вена був саме такий матеріаліст і тому не вірив в існування Бога. Сучасна цивілізація засновується на засадах царя Вени. Проте якщо ретельно проаналізувати, як люди досягають успіху в сфері релігії, матеріального збагачення, задоволення чуттів і звільнення, то доведеться визнати владу Верховного Бога-Особи. Згідно з ведичними писаннями, релігія    —    це не що інше, як зведення законів, які дав Бог.

Якщо хтось не визнає впливу Верховного Бога-Особи на сфери релігії та моралі, нехай він пояснить, чому дві людини, які дотримуються однакових моральних норм, отримують різні результати. Можна бачити, що навіть якщо двоє людей живуть за тими самими етичними засадами і так само чесні, все одно їхнє становище назагал буде різним. Так само у сфері матеріального збагачення можна бачити, що дві людини, які гарують день і ніч, не отримують однакових результатів. Хтось насолоджується великим багатством, навіть не працюючи, а хтось, працюючи в поті чола, не може двічі на день досита поїсти. Те саме стосується і задоволення чуттів: нерідко людина, якій ніколи не бракує їжі, не має щастя у сімейному житті або взагалі не може одружитися, а хтось інший, хоча й не має достатніх засобів до існування, насолоджується всіма можливостями для чуттєвого задоволення. Іноді навіть тварини, як оце свині чи собаки, мають більше можливостей для задоволення чуттів, ніж людина. Навіть якщо не брати до уваги звільнення і розглянути лише задоволення насущних потреб у житті, пов’язаних з дгармою, артгою і камою (релігією, матеріальним збагаченням і задоволенням чуттів), стає очевидно, що різні люди досягають різного успіху в цих сферах. Це свідчить про те, що треба визнати існування особи, яка визначає міру успіху кожної людини. Отже, від Господа залежить не лише спасіння люидни, але навіть задоволення її звичайних потреб у матеріальному світі. Прітгу Махараджа зауважує, що навіть діти, які мають багатих батьків, іноді не відчувають щастя. Так само, хоча досвідчений лікар дає хворому найдорожчі ліки, той нерідко все одно вмирає, а людина, яка пливе на хорошому й надійному кораблі, все одно іноді тоне. Ми можемо боротися з перешкодами, які створює матеріальна природа, але наші зусилля ніколи не увінчаються успіхом без ласки Верховного Бога-Особи.