41
антй ананта кгалу таттва-ковідаі
раддг-хута йан-мукга іджйа-нмабгі
на ваі татг четанай бахіш-кте
хутане прамахасйа-парйаґу
анті — їсть; ананта — Верховний Бог-Особа; кгалу — однак; таттва-ковідаі — людьми, які знають Абсолютну Істину; раддг — віра; хутам — принесені в жертовний вогонь дари; йат-мукге — чий рот; іджйа-нмабгі — різними іменами півбогів; на — ніколи; ваі — певно; татг — стільки; четанай — живою силою; бахі-кте — позбавлений; хута-аане — у вогняні жертвопринесення; прамахасйа — шануючи відданих; парйаґу — ніколи не йде геть.
Хоча Верховний Бог-Особа, Ананта, їсть через жертовний вогонь під жертвопринесень, присвячених всіляким півбогам, жертовні підношення не дають Йому такого задоволення, як дари, які Він приймає вустами великих мудреців та відданих, тому що Він ніколи не покидає товариства відданих.
ПОЯСНЕННЯ: Згідно з Ведами, жертвопринесення проводять для того, щоб за посередництвом тих чи інших півбогів піднести їжу Верховному Богові-Особі. Приносячи у вогонь жертву, промовляють слово свага, яке входить до складу мантр, як оце індрйа свг дітййа свг. Ці мантри промовляють для того, щоб за посередництвом півбогів, як оце Індра й Адіт’я, задовольнити Верховного Бога-Особу, адже Він каже:
нха тішгмі ваікуге
йоґін хдайешу в
татра тішгмі нрада
йатра ґйанті мад-бгакт
«Я перебуваю не на Вайкунтзі і не в серцях йоґів. Я перебуваю там, де Мої віддані прославляють Мої діяння». Треба розуміти, що Верховний Бог-Особа ніколи не залишає товариства Своїх відданих.
Вогонь не належить до живих істот, тоді як віддані і брахмани — це живі представники Верховного Господа. Тому годувати брахманів та вайшнавів означає безпосередньо годувати Верховного Бога-Особу. З цього можна зробити висновок, що, замість складати жертву у вогонь, ліпше годувати брахманів та вайшнавів, бо це куди ефективніше за вогняні яґ’ї. Яскраве підтвердження тому дав Своїми діями Адвайта Прабгу. Виконуючи церемонію шраддги на честь Свого батька, Він насамперед покликав Харідасу Тгакуру і став частувати його. Після церемонії шраддги заведено годувати піднесеного брахману. Але Адвайта Прабгу покликав Харідасу Тгакуру і насамперед нагодував його, хоча той народився серед мусульман. Харідаса Тгакура запитав Адвайту Прабгу, навіщо він ставить під загрозу Свій статус у громаді брахманів. Адвайта Прабгу відповів, що, частуючи Харідасу Тгакуру, Він частує мільйони найпіднесеніших брахманів. Він був готовий вступити в диспут про це з будь-яким вченим брахманою і незаперечно довести, що, частуючи чистого відданого, як оце Харідаса Тгакура, Він отримує таке саме благо, яке Він отримав би, частуючи тисячі вчених брахманів. Під час жертвопринесення дари офірують у жертовний вогонь, але коли ці дари офірують вайшнавам, це дає набагато більшу користь.