26
йад ратір брахмаі наішгікі пумн
чрйавн джна-вірґа-рахас
дахатй авірйа хдайа джіва-коа
пачтмака йонім івоттгіто ’ґні
йад — коли; раті — прив’язаність; брахмаі — у Верховному Богові-Особі; наішгікі — утверджена; пумн — людина; чрйавн — повністю віддана духовному вчителю; джна — знання; вірґа — відреченості; рахас — силою; дахаті — спалює; авірйам — безсиле; хдайам — в серці; джіва-коам — покриття духовної душі; пача-тмакам — п’ять елементів; йонім — джерело народження; іва — як; уттгіта — виникаючи; аґні — вогонь.
Коли душа, яка перебуває в серці і яку покривають п’ять матеріальних елементів, з милості духовного вчителя поглибивши своє знання і відреченість, непохитно зосереджується на Верховному Богові-Особі, вона спалює свої матеріальні оболонки так само, як вогонь, що з’являється з дров, спалює ті самі дрови, з яких виник.
ПОЯСНЕННЯ: Як пояснюють писання, і джіватма, тобто індивідуальна душа, і Параматма, живуть поряд в одному серці. У Ведах сказано: хді хй айам тм — у серці живуть і душа, і Наддуша. Індивідуальна душа досягає звільнення тоді, коли виходить з матеріального серця або очищує і одухотворює своє серце. Цей вірш наводить дуже вдалий приклад: йонім івоттгіто ’ґні. Аґні, вогонь, постає з дерева і повністю знищує ті самі дрова, з яких виник. Так само, коли жива істота розвиває глибоку прив’язаність до Верховного Бога-Особи, вона стає подібною до вогню. Вогонь проявляє свою присутність жаром та світлом, і так само, коли живу істоту в серці осяває довершене духовне знання та відреченість від матеріального світу, вона, мов вогонь, спалює матеріальні оболонки з п’яти елементів — землі, води, вогню, повітря й неба — і стає вільною від п’яти форм матеріальної скверни, тобто від невігластва, оманного его, прив’язаності до матеріального світу, ненависті та зануреності в матеріальну свідомість. Вжите в цьому вірші слово пачтмакам стосується або п’яти елементів, або п’яти оболонок матеріальної скверни. Коли вони згорають у вогні знання та відреченості, істота утверджується у відданому служінні Верховному Богові-Особі. Якщо не віддатися під опіку істинного духовного вчителя і не поглибити свою прив’язаність до Крішни за допомогою настанов духовного вчителя, неможливо усунути з матеріального серця п’ять оболонок, які покривають живу істоту. Жива істота перебуває в серці, і для неї вийти звідти означає звільнитися. Тут вказано спосіб, яким цього можна досягнути. Треба віддатися під опіку істинного духовного вчителя і за допомогою його настанов поглиблювати своє знання про віддане служіння та відреченість від матеріального світу. Так можна здобути звільнення. Тому піднесений відданий живе не в матеріальному тілі, а в духовному, як сухий кокос відділяється від шкаралупи, хоча й залишається в ній. Тіло чистого відданого називають чін-майа-аріра («одухотвореним тілом»). Іншими словами, тіло відданого не має нічого спільного з матеріальною діяльністю, і тому завжди перебуває у звільненому стані (брахма-бгӯййа калпате), як підтверджує «Бгаґавад-ґіта» (14.26). Шріла Рупа Ґосвамі також підтверджує це:
іх йасйа харер дсйе
карма манас ґір
нікгілсв апй авастгсу
джіван-мукта са учйате
«Незалежно від свого становища, той, хто повністю віддає своє тіло, розум і слова на служіння Господу, звільнений, навіть якщо перебуває в матеріальному тілі».