27
даґдгайо мукта-самаста-тад-ґуо
наівтмано бахір антар вічаше
партманор йад-вйавадгна пурастт
свапне йатг пурушас тад-віне
даґдга-айа — коли спалені всі матеріальні бажання; мукта — звільнений; самаста — всі; тат-ґуа — якості, пов’язані з матерією; на — не; ева — певно; тмана — душа чи Наддуша; бахі — зовні; анта — всередині; вічаше — діючи; пара-тмано — Наддуші; йат — те; вйавадгнам — різницю; пурастт — як раніше; свапне — уві сні; йатг — як; пуруша — людина; тат — те; віне — коли закінчилося.
Коли людина позбувається всіх матеріальних бажань і звільняється від усіх матеріальних якостей, для неї зникає різниця між зовнішньою і внутрішньою діяльністю. Тоді стирається відмінність між душею і Наддушею, що існувала до самоусвідомлення. Коли сон закінчується, зникає відмінність між сном і тим, хто його бачить.
ПОЯСНЕННЯ: Як пояснює Шріла Рупа Ґосвамі (анйбгілшіт-ӯнйам), відданий повинен бути вільним від усіх матеріальних бажань. Коли людина позбувається всіх матеріальних бажань, їй більше не треба вдаватися до умоглядних роздумів чи до корисливої діяльності. Той, хто перебуває на такому рівні, стає вільним від матеріального тіла. Його становище ілюструє наведений уже раніше приклад: кокос, висихаючи, відділяється від своєї зовнішньої оболонки. Це рівень звільнення. Як сказано у «Шрімад-Бгаґаватам» (2.10.6), досягнути мукті (звільнення) означає сварӯпеа вйавастгіті — утвердитися у своєму природному становищі. Матеріальні бажання існують доти, доки людина залишається на рівні тілесних уявлень про життя, але коли вона усвідомлює, що вона вічний слуга Крішни, її бажання втрачають матеріальну природу. Відданий діє з такою свідомістю. Іншими словами, коли в людини зникають матеріальні бажання, пов’язані з тілом, вона стає звільненою.
Коли людина звільняється від матеріальних якостей, вона облишає будь-які зусилля, скеровані на задоволення власних чуттів. Тепер уся її діяльність стає абсолютною. У зумовленому стані жива істота виконує два різновиди діяльності: вона або задовольняє потреби тіла, або намагається наблизитися до звільнення. Відданий, що цілковито звільнився від усіх матеріальних бажань і від усіх матеріальних якостей, стає вищим за двоїстий поділ діяльності на ту, яка призначена для тіла, і ту, яка призначена для душі. Таким чином він стає повністю вільним від тілесної концепції життя. Тому Шріла Рупа Ґосвамі каже:
іх йасйа харер дсйе
карма манас ґір
нікгілсв апй авастгсу
джіван-мукта са учйате
Коли людина повністю утверджується у служінні Господу, вона стає звільненою, незважаючи на умови, в яких вона перебуває. Її називають джіван-муктою, або тим, хто звільнився ще в цьому тілі. Для особи у такому звільненому стані немає поділу діяльності на ту, яка присвячена задоволенню чуттів, і ту, яка присвячена звільненню. Коли людина звільняється від бажання задовольнити чуття, вона більше не страждає від смутку та ілюзії. Дії кармі та ґ’яні нерідко призводять до смутку та ілюзії, але свідомій своєї природи звільненій особі, яка діє тільки для задоволення Верховного Бога-Особи, це не загрожує. Це рівень єдності, або злиття з існування Верховного Бога-Особи. Це означає, що індивідуальна душа, хоча й зберігає свою індивідуальність, більше не має окремих інтересів. Вона повністю поринає у служіння Господу і не бажає задовольняти власні чуття. Через це вона бачить тільки Верховного Бога-Особу і забуває про себе. В неї зовсім немає особистих інтересів. Коли людина прокидається, її сон розвіюється. Під час сну людина може думати, що вона цар, і оглядати свої царські багатства, військо і т. д., але коли сон закінчується, вона бачить тільки саму себе. Так само звільнена особа розуміє, що вона невід’ємна частка Верховного Господа, і діє згідно з Його бажаннями. Тому різниця між нею і Верховним Господом зникає, хоча обоє зберігають свою індивідуальність. Нітйо нітйн четана четаннм. Це досконале розуміння єдності Наддуші та душі.