No edit permissions for Ukrainian

37

тат тва нарендра джаґатм атга тастгӯш ча
дехендрійсу-дгішатмабгір втнм
йа кшетравіт-тапатай хді віваґ ві
пратйак чаксті бгаґавс там авехі со ’смі

тат  —  тому; твам  —  ти; нара-індра  —  о найліпший з царів; джаґатм  —  рухомих; атга  —  тому; тастгӯшм  —  нерухомих; ча  —  також; деха  —  тіло; індрійа  —  чуття; асу  —  життєве повітря; дгіша  —  аналізом; тмабгі  —  самоусвідомленням; втнм  —  покритих таким чином; йа  —  хто; кшетра-віт  —  знає поле діяльності; тапатай  —  приборкуючи; хді  —  в серці; вівак  —  всюди; ві  —  проявлене; пратйак  —  в кожній волосяній порі; чаксті  —  сяючи; бгаґавн  —  Верховний Бог-Особа; там  —  Його; авехі  —  постарай зрозуміти; са асмі  —  то я.

Санат-кумара порадив царю: Отож, дорогий царю Прітгу, постарайся зрозуміти Верховного Бога-Особу, що живе в серці поряд з індивідуальною душею в тілі кожної живої істоти, як рухомої, так і нерухомої. Індивідуальні душі повністю покриті грубим матеріальним тілом і тонким тілом, створеним із життєвого повітря й інтелекту.

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш конкретно радить усім, хто отримав людське тіло, не марнувати час на матеріальне збагачення і задоволення чуттів, а розвивати духовну систему цінностей, намагаючись пізнати Верховного Бога-Особу, що перебуває в кожному серці поряд із індивідуальною душею. В тілі, покритому грубими й тонкими елементами, перебуває як індивідуальна душа, так і Верховний Бог-Особа в аспекті Параматми. Усвідомити це означає оволодіти справжнім духовним знанням. До духовного знання ведуть два шляхи: імперсональна філософія і віддане служіння. Імперсоналіст приходить до висновку, що він єдиний з Верховним Духом, а віддані, чи персоналісти, пізнаючи Абсолютну Істину, усвідомлюють, що Абсолютна Істина    —    це верховний володар, а живі істоти підпорядковані Йому, і тому наш обов’язок полягає в тому, щоб служити Йому. Веди проголошують: тат твам асі    —    «Ти такий самий», і со ’хам    —    «Я такий самий». Імперсоналісти вважають, що ці мантри вказують на єдність Верховного Господа, чи Абсолютної Істини, і живої істоти. Однак, з погляду відданого, ці мантри проголошують, що Верховний Господь і ми наділені однаковою природою. Тат вам асі, айам тм брахма    —    і Верховний Господь, і жива істота суть духовні. Зрозуміти це означає досягнути самоусвідомлення. Людська форма життя призначена для того, щоб, розвиваючи духовне знання, пізнати Верховного Господа і самого себе. Не слід марнувати цінний час свого життя просто на матеріальне збагачення і задоволення чуттів.

Треба також звернути увагу на вжите в цьому вірші слово кшетра-віт. Це слово пояснено «Бгаґавад-ґіті» (13.2): іда аріра каунтейа кшетрам ітй абгідгійате    —    це тіло називають кшетрою (полем діяльності), а власників тіла (індивідуальну душу і Наддушу, які перебувають у цьому тілі) називають кшетра-віт. Однак між цими двома кшетра-віт є різниця. Один кшетра-віт, чи знавець тіла,    —    Параматма, чи Наддуша,    —    керує індивідуальною душею. Коли ми правильно розуміємо вказівки Наддуші і коримося їм, наше життя увінчується успіхом. Він дає настанови зсередини і ззовні. Зсередини Він вчить нас як чайт’я-ґуру, духовний вчитель у серці. Зовні Він проявляє Себе як духовний вчитель і допомагає живій істоті через нього. І ззовні, і зсередини Господь вчить живу істоту, допомагаючи їй покласти край матеріальній діяльності і повернутися додому, до Бога.

Зрозуміти, що Верховна Душа й індивідуальна душа присутні в тілі, може кожен, тому що, поки індивідуальна душа і Наддуша перебувають у тілі, воно залишається свіжим і осяйним. Але щойно Наддуша й індивідуальна душа покидають грубе тіло, як воно відразу ж починає розкладатися. Наділена якимось духовним знанням людина може за допомогою цього зрозуміти різницю між мертвим тілом і живим. Отже, не слід марнувати свій час на так званий економічний розвиток чи задоволення чуттів. Замість цього треба розвивати духовне знання, намагаючись зрозуміти Наддушу й індивідуальну душу та їхні стосунки. Розвиваючи таким чином знання, можна досягнути найвищої мети життя    —    звільнення. У писаннях сказано, що навіть якщо людина стає на шлях до звільнення, облишивши так звані обов’язки в матеріальному світі, вона нічого не втрачає. Натомість той, хто, не шукаючи звільнення, докладає всіх зусиль задля матеріального збагачення і задоволення чуттів, все втрачає. Саме про це каже Нарада В’ясадеві:

тйактв сва-дгарма чарамбуджа харер
бгаджанн апакво ’тга патет тато йаді
йатра ква вбгадрам абгӯд амушйа кі
ко вртга пто ’бгаджат сва-дгармата

(Бгаґ. 1.5.17)

Якщо людина через свою сентиментальність чи з інших причин віддається під притулок лотосових стіп Господа, але не може досягнути найвищої мети життя або за браком зрілості падає, вона нічого не втрачає. Однак той, хто не береться до відданого служіння і старанно виконує свої матеріальні обов’язки, не має від того жодної користі.

« Previous Next »