51

ПОЯСНЕННЯ: Життя і самопосвята Махараджі Прітгу трансцендентному любовному служінню Верховного Бога-Особи являє собою чудовий приклад карма-йоґи. Термін карма-йоґа часто лунає в «Бгаґавад-ґіті», і тут Махараджа Прітгу на своєму прикладі практично демонструє, що таке карма-йоґа. Перша умова правильного виконання карма-йоґи, як зазначає цей вірш, це пгала брахмаі саннйасйа (або вінйасйа)    —    плоди своєю діяльності треба віддавати Верховному Брахману, Парабрахману, Крішні. Діючи таким чином, людина практично живе зреченим життям, життям санн’ясі. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті» (18.2), санн’ясою називають посвяту всіх плодів своєї діяльності Верховному Богові-Особі:

«Відмову од результатів будь-якої діяльності мудреці називають відреченням (т’яґою). Такий спосіб життя наділені знанням люди називають життям у відреченні (санн’ясою)». Хоча Прітгу Махараджа був сімейною людиною, насправді він жив як санн’ясі, що зрікся світу. Це стає очевидним з дальших віршів.

Велике значення в цьому вірші має слово нірвішаґа («вільний від скверни»), тому що Махараджа Прітгу не був прив’язаний до плодів своєї діяльності. У матеріальному світі людина завжди вважає себе за власника всього накопиченого і заробленого. Коли хтось віддає плоди своєї праці на служіння Господу, він практикує карма-йоґу. Практикувати карма-йоґу може кожен, але найлегше це для сімейної людини, яка може встановити вдома Господнє Божество і поклонятися Йому згідно з приписами бгакті-йоґи. Бгакті-йоґа складається з дев’яти елементів: слухати про Господа, оспівувати Його славу, пам’ятати Його, служити Йому, поклонятися Божеству, підносити Йому молитви, виконувати Його накази, служити Крішні як другові і все присвячувати Йому.

Міжнародне товариство свідомості Крішни поширює знання про ці методи карма-йоґи і бгакті-йоґи по всьому світі. Кожен може оволодіти цими методами, просто беручи приклад з членів Товариства.

Як в храмі, так і вдома власником усього майна вважають Божество, а всіх інших вважають за Його вічних слуг. Господь трансцендентний, тому що не становить частини матеріального творіння. Слова практе парам, вжиті в цьому вірші, вказують на те, що все в матеріальному світі являє собою витвір зовнішньої, матеріальної енерґії Господа, однак Сам Господь не є творінням матеріальної енерґії. Господь    —    це вищий володар, що наглядає за всім матеріальним творінням, як підтверджено в «Бгаґавад-ґіті» (9.10):

«Матеріальна природа діє під Моїм наглядом, сину Кунті, проявляючи всі рухомі й нерухомі істоти. Під її керівництвом знову й знову відбувається творення і знищення цього прояву».

Зміна чи розвиток усього, що є в матеріальному світі, відбувається завдяки дивовижній взаємодії матеріальних елементів під наглядом Верховного Бога-Особи, Крішни. Події матеріального світу відбуваються не з волі сліпого випадку. Того, хто завжди залишається слугою Крішни і все використовує на служіння Йому, вважають за джіван-мукту, звільнену душу, навіть якщо він ще живе в матеріальному світі. Загалом звільнення настає тоді, коли людина покидає тіло, але той, хто живе так само, як Прітгу Махараджа, досягає звільнення ще за життя. Результати діяльності у свідомості Крішни залежать від волі Верховного Бога-Особи. Насправді результати будь-якої діяльності залежать не від особистих здібностей самої людини, а тільки від волі Всевишнього. Зрозуміти це означає усвідомити суть слів пгала брахмаі саннйасйа. Душа, яка присвятила себе служінню Господу, ніколи не повинна вважати себе власником чи розпорядником чогось. Щирий відданий повинен виконувати свою роботу згідно з приписами відданого служіння. Результати його діяльності повністю залежать від верховної волі Господа.