9

ПОЯСНЕННЯ: Великий мудрець Нарада Муні перейшов до іншої теми    —    до історії царя Пуранджани. Ця оповідь    —    не що інше, як дещо змінена історія самого царя Прачінабархішата. Іншими словами, це алегорична оповідь. Слово пура-джана, як з’ясовано в подальших главах, означає «той, хто насолоджується в тілі». Зануреним у матеріальну діяльність людям подобається слухати історії про матеріальну діяльність, і тому Нарада Муні вирішив розповісти про царя Пуранджану, що ним насправді був не хто інший, як сам цар Прачінабархішат. Нарада Муні не став прямо засуджувати принесення у жертву тварин. Однак Господь Будда прямо відкинув усі жертвопринесення, в яких убивають тварин. Шріла Джаядева Ґосвамі пише: ніндасі йаджа-відгер ахаха руті-джтам. Слово руті-джтам вазує на те, що приносити в жертву тварин рекомендують Веди, але Господь Будда прямо відкинув авторитет Вед, щоб покласти край таким жертвопринесенням. Через це послідовники Вед не визнають вчення Господа Будди. Господь Будда не визнає авторитет Вед, і тому його зараховують до атеїстів. Великий мудрець Нарада не може заперечувати авторитетність Вед, але хоче показати царю Прачінабархішату, що шлях карма-канди дуже складний і ризикований.

Нерозумні люди, прагнучи задовольнити свої чуття, стають на складний шлях карма-канди. Тих, хто надмірно прив’язаний до задоволення чуттів, називають мудгами (дурнями). Для мудги дуже важко зрозуміти вищу мету життя. Поширюючи рух свідомості Крішни, ми бачимо, що багато людей не цікавляться цим знанням, тому належать до числа мудг, занурених у корисливу діяльність. Як сказано у прислів’ї, упадео хі мӯркг пракопйа на нтайе    —    коли дурню дають хорошу пораду, він просто сердиться і, замість скористатися з поради, діє навпаки. Нарада Муні чудово розумів це, і тому став вчити царя натяками, розповівши йому всю історію його життя. Щоб вдягнути золоту або діамантову сережку чи прикрасу для носа, треба спочатку пробити вухо чи ніс. Такі самі страждання приймають у надії на задоволення чуттів прихильники карма-канди, шляху корисливої діяльності. Той, хто хоче насолоджуватися в майбутньому, повинен потерпіти ті чи інші турботи тепер. Той, хто хоче стати колись мільйонером і насолоджуватися багатством, повинен уже тепер тяжко трудитися, щоб накопичити гроші. Так діє карма-кандія. Надмірно прив’язані до цього шляху люди завжди йдуть на ризик. Нарада Муні хотів, щоб цар Прачінабархішат побачив усі турботи і страждання, які приймає на себе корисливий трудівник. Дуже прив’язану до матеріальної діяльності людину називають вішаї. Вішаї    —    це той, хто насолоджується вішаєю, тобто їдою, сном, статевим життям і самозахистом. Нарада Муні за допомогою історії царя Пуранджани непрямо показує, що їда, сон, статеве життя і самозахист пов’язані з стражданнями та ризиком.

Слова ітіхсам («історія») і пуртанам («стара») вказують на те, що, хоча жива істота живе в матеріальному тілі зараз, історії її ув’язнення в матеріальному тілі дуже стара. Шріла Бгактівінода Тгакура пише про це в одній зі своїх пісень: анді карама-пгале, паі’ бгаврава-джале, тарібре декгі упйа    —    «Через свою колишню корисливу діяльність я впав в океан матеріального існування і тепер не знаю, як звідси вибратися». Кожна жива істота страждає в матеріальному світі через свої вчинки в минулому, тому кожен має свою стару історію. Нетямущі матеріалістичні вчені вигадали свої теорії еволюції, що розглядають тільки матеріальне тіло. Але справжня еволюція полягає в іншому. Історія справжньої еволюції    —    це історія життя живої істоти, до її називають пуранджаною, «жителем матеріального тіла». Шрі Нарада Муні пояснить теорію еволюції так, як її розуміють наділені розумні люди.