10

ПОЯСНЕННЯ: Окремої уваги в цьому вірші заслуговують слова ріктга-хрешу, що означають «грабіжники статків». Сини, внуки та інші нащадки, в кінцевому підсумку, відбирають у людини статки, які вона зібрала. Є чимало відомих підприємців і бізнесменів, які збирають великі маєтки і яких усі прославляють, але врешті—решт усі їхні гроші забирають діти і внуки. В Індії ми самі бачили одного промислового маґната, який так само, як і цар Пуранджана, був дуже прив’язаний до статевого життя і мав півдюжини жінок. Кожна з них мала окреме помешкання, на підтримання якого йшло кілька тисяч рупій. У розмові з ним я з’ясував, що він дуже турбується про те, як заробити стільки, щоб залишити кожному з синів і дочок хоча б по п’ятсот тисяч рупій. Тому в шастрах такі підприємці, бізнесмени чи кармі називаються мудгами. Вони працюють, не складаючи рук, накопичують гроші, а тоді з задоволенням спостерігають, як їхні гроші розграбовують діти і внуки. Такі люди не хочуть повертати своє багатство справжньому власнику. Як сказано у «Бгаґавад-ґіті» (5.29), бгоктра йаджа-тапас сарва-лока-махеварам    —    справжній власник усіх багатств    —    це Верховний Бог-Особа. Він    —    той, для чиєї насолоди все призначено. Усі, хто вміє «робити гроші», просто навчилися хитрощами привласнювати собі гроші Бога, називаючи це підприємництвом чи бізнесом. Нагромадивши гроші, вони тішаться, коли діти і внуки їх розграбовують. До цього зводиться життя матеріаліста. Матеріаліст живе у клітці тіла, введений в ілюзію оманним его. Він думає: «Я тіло», «Я людина», «Я американець» чи «Я індієць». Таке тілесне сприйняття життя засновується на оманному его. Одурманена впливом оманного его, людина ототожнює себе з якоюсь родиною, нацією чи громадою. Таким чином її прив’язаність до матеріального світу стає дедалі міцніша. Через це вирватися з цих пут живій істоті дуже важко. «Бгаґавад-ґіта» (16.13-15) дуже яскраво описує таких людей:

«Демонічна особа думає: «Сьогодні в мене є ціле багатство, але, здійснивши свої плани, я матиму ще більше. Тепер мені належить багато грошей, а з часом їх буде більше й більше. У мене був ворог, і я знищив його, і так само я знищу всіх інших ворогів. Я володар усього. Я насолоджуюсь. Я досконалий, могутній і щасливий. Я найбагатша людина, і мене оточують шляхетні родичі. Нема нікого, хто був би могутніший і щасливіший за мене. Я буду приносити жертви й роздавати милостиню, і завдяки цьому я буду щасливий». Таким способом невігластво вводить людей в оману».

Так люди занурюються в гарячкову діяльність, і прив’язаність до тіла, дому, родини, нації й громади вкорінюється в їхньому серці дедалі глибше.