11

ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші великий мудрець Нарада показує царю Прачінабархішату, що він описує Пуранджану задля науки йому. Насправді, весь цей опис був алегоричним переказом діяльності царя Прачінабархішата. У цьому вірші Нарада відверто каже «як і ти» (йатг бгавн), даючи зрозуміти, що цар Пуранджана    —    це не хто інший, як сам цар Прачінабархішат. Як великий вайшнава, Нарада Муні хотів покласти край забою тварин у жертвопринесеннях. Він знав, що, спробуй він відрадити царя від жертвопринесень, той не став би слухати його. Тому він став розповідати історію про життя Пуранджани. Однак у цьому вірші, сказавши «як і ти», він уперше відкриває свій намір, хоча й не до кінця. Переважно кармі, що прагнуть продовжити свій рід, змушені проводити багато жертвопринесень і поклонятися численним півбогам, дбаючи про благо майбутніх поколінь. Задля добробуту нащадків їм також доводиться вірно служити лідерам суспільства, політичним діячам, філософам та вченим. Так звані вчені дуже турбуються про комфорт майбутніх поколінь, і тому вишукують різні джерела енерґії для поїздів, машин, літаків і т. д. Поки що вони вичерпують світові запаси нафти. У «Бгаґавад-ґіті» (2.41) виразно охарактеризовано таку діяльність:

«Рішучість тих, хто обрав духовний шлях, непохитна, і мета в них тільки одна. Але розбігаються думки тих, о улюблений нащадку Куру, хто нерішучий».

Ті, хто володіє повним знанням рішуче присвячують себе практиці свідомості Крішни. Але дурні (мӯг), грішники (душктіна), найниціші з людей (нардгам), позбавлені розуму (мйайпахта-джн) і ті, хто знайшов притулок у демонічному способі життя (сура бгвам ріт), не цікавляться свідомістю Крішни. Таким чином вони дедалі більше заплутуються у різноманітній діяльності та її наслідках. Більшість із цих дій зосереджені навколо забою тварин. Сучасна цивілізація спирається на вбивство тварин. Кармі проголошують, що без м’яса в організмі бракуватиме вітамінів і погіршиться здоров’я. Отож, для того щоб підтримувати себе в потрібній формі для тяжкої роботи, їм треба їсти м’ясо, а щоб перетравити його, їм треба вживати алкоголь, а щоб використати надлишок енерґії, яку дає м’ясо й алкоголь, їм потрібен секс у достатній кількості. Завдяки цьому всьому в них буде досить сили й вони гаруватимуть, як віслюки.

Існує дві форми забою тварин. Один з них — це релігійне жертвопринесення. У всіх релігіях світу, за винятком буддизму, існують методи забою тварин у місцях поклоніння. За ведичною культурою тим, хто їсть м’ясо тварин, належить приносити в жертву козу в храмі Калі, дотримуючись певних правил і обмежень. Після того вони можуть з’їсти це м’ясо. Так само їм рекомендовано пити вино, поклоняючись богині Чандіці. Такі рекомендації призначені обмежити людей у вживанні м’яса й алкоголю. Однак тепер люди відкидають будь-які обмеження. Відкриваючи нові й нові винокурні та горілчані заводи і м’ясобойні, вони п’ють вино і їдять м’ясо. Ачар’я-вайшнава, як оце Нарада Муні, чудово знає, що люди, які, прикриваючись релігією, вбивають тварин, будуть змушені знову й знову народжуватися й помирати, забувши справжню мету життя    —    повернутися додому, до Бога.

Тому великий мудрець Нарада, навчаючи В’ясу Муні «Шрімад-Бгаґаватам», засудив корисливу діяльність карма-канди, згадану у Ведах. Нарада сказав В’ясі:

«Люди від природи схильні насолоджуватися, а ти ще й заохотив їх до цього в ім’я релігії. Це воїстину варто осуду і вкрай нерозважливо. Керуючись твоїми настановами, вони називатимуть таку діяльність релігією, а про заборони навряд чи й пам’ятатимуть» (Бгаґ. 1.5.15).

Шріла Нарада Муні докорив В’ясадеві за те, що той склав стільки додаткової ведичної літератури, призначеної скеровувати людський загал. Нарада Муні засудив ці писання, тому що в них немає прямої згадки про віддане служіння. За настановами Наради В’ясадева виклав у «Шрімад-Бгаґаватам» науку прямого поклоніння Верховному Богові-Особі. З цього видно, що ні Верховний Бог-Особа, Вішну, ні Його відданий ніколи не заохочують вбивства тварин в ім’я релігії. Більше того, Крішна втілився як Господь Будда, щоб покласти край убивству тварин в ім’я релігії. Вбивство тварин в ім’я релігії відбувається під впливом тамо-ґуни (ґуни невігластва), про що свідчить «Бгаґавад-ґіта» (18.31-32):

«Розуміння, яке не здатне відрізнити праведність від безбожництва, належну дію від забороненої    —    недосконале й належить до ґуни пристрасті, о сину Прітги. Розуміння, яке покрите мороком та ілюзією і вбачає у неправедності праведність, а в праведності    —    неправедність, і яке завжди скероване в хибному напрямкові, Партго, належить до ґуни невігластва».

Люди, які перебувають під впливом ґуни невігластва, створюють релігійні системи, які заохочують вбивати тварин. Насправді ж дгарма трансцендентна. Як вчить Господь Шрі Крішна, ми повинні облишити всі інші форми релігійності і просто віддатися Йому (сарва-дгармн парітйаджйа). Господь і Його віддані та представники вчать трансцендентної дгарми, яка взагалі не дозволяє вбивати тварин. На превелике лихо, нині в Індії численні так звані місіонери поширюють неправедність під виглядом релігії. Вони проголошують звичайну людину Богом і радять усім їсти м’ясо, навіть так званим санн’ясі.