20
даурбгґйентмано локе
вірут дурбгаґеті с
й туш рджаршайе ту
втдт пӯраве варам
даурбгґйена — на лихо; тмана — собі; локе — в світі; вірут — відома; дурбгаґ — найнещасніша; іті — так; с — вона; й — хто; туш — задоволена; рджа-шайе — великому царю; ту — але; вт — прийнята; адт — віддана; пӯраве — царю Пуру; варам — благословення.
Дочці Часу [Джара] дуже не щастило, і тому її називали Дурбгаґа [«нещасна»]. Однак одного разу певний великий цар прийняв її руку, і вона, задоволена з нього, дарувала йому велике благословення.
ПОЯСНЕННЯ: Як співає Бгактівінода Тгакура, саба сукга бгґала — у старості всьому щастю настає кінець. Тому ніхто не любить старості (джара). Через це Джару, дочку Часу, вважають найнещаснішою. Однак одного разу її руку прийняв великий цар, Яяті. На Яяті впало прокляття тестя, Шукрачар’ї, і Яяті мусив одружитися на Джарі. Коли дочка Шукрачар’ї виходила заміж за Яяті, разом з нею пішла одна з її подружок на ім’я Шарміштга. З часом цар Яяті дуже прив’язався до Шарміштги, і дочка Шукрачар’ї поскаржилася на це своєму батькові. Шукрачар’я прокляв Яяті на передчасну старість. Цар Яяті мав п’ятьох молодих синів. Він став прохати їх помінятися з ним, віддавши йому свою молодість і взявши його старість. Ніхто з них не погодився, крім наймолодшого сина, якого звали Пуру. Прийнявши старість Яяті, Пуру отримав також і царство. Сказано, що двоє інших синів Яяті за свій непослух перед батьком отримали царства за межами Індії, найімовірніше Туреччину і Грецію. Суть цієї історії полягає в тому, що, навіть нагромадивши велике багатство і маєтки, людина в старості не може насолоджуватися ними. Хоча Пуру здобув батькове царство, він не міг насолоджуватися всіма його багатствами, тому що пожертвував своєю молодістю. Не слід відкладати до старості спробу розвинути свідомість Крішни. В старості людина стає немічна, і їй важко розвивати свідомість Крішни, незважаючи на всі її матеріальні багатства.