25
двв імв ануочанті
блв асад-аваґрахау
йал лока-стропаната
на рті на тад іччгаті
двау — два різновиди; імау — ці; ануочанті — журяться; блау — нетямущі; асат — невігласи; аваґрахау — ставши на шлях; йат — той, що; лока — згідно із звичаєм; стра — згідно з писаннями; упанатам — представлено; на — не; рті — дотримується; на — ні; тат — те; іччгаті — бажає.
Той, хто не дає пожертв, як вимагають звичаї чи священні писання, і хто не приймає ці пожертви, перебуває в ґуні невігластва. Такі люди простують шляхом дурнів, і в кінці їм неодмінно доведеться шкодувати про це.
ПОЯСНЕННЯ: Тут сказано, що тому, хто хоче жити благословенним життям, слід неухильно виконувати вказівки писань. Те саме сказано і в «Бгаґавад-ґіті» (16.23):
йа стра-відгім утсджйа
вартате кма-крата
на са сіддгім авпноті
на сукга на пар ґатім
«Той, хто відкидає вказівки писань і діє за власною примхою, ніколи не досягне ні досконалості, ні щастя, ні найвищої мети». Той, хто не дотримується вірно приписів Вед, ніколи не досягне успіху в житті чи щастя. Що вже тоді й казати про повернення додому, до Бога.
Один зі приписів шастр забороняє сімейному чоловікові, кшатрії, наділеному владою, відмовляти жінці, якщо вона добровільно просить його взяти її за дружину. Нарада Муні послав Калакан’ю, дочку Часу, щоб вона запропонувала свою Явана-раджі, царю яванів, і той не міг їй відмовити. Усі свої вчинки треба узгоджувати з приписами шастр. Вірність приписів шастр засвідчують великі мудреці, як то Нарада Муні. Як каже Нароттама даса Тгакура, сдгу-стра-ґуру-вкйа, чіттете карій аікйа — треба керуватися засадами, які визначають святі особи, писання і духовний вчитель. Це забезпечує людині успіх у житті. Калакан’я, дочка Часу, звернулася до царя яванів у повній згоді з вказівками садгу, шастр і ґуру. Тому Явана-раджа не мав жодних підстав відмовляти їй.