7

ПОЯСНЕННЯ: Діти, зачаті згідно з вказівками писань, переважно стають гідними своїх батька й матері, але діти, народжені незаконно, переважно стають варна-санкарою. Таке потомство не відчуває жодної відповідальності ні перед родиною, ні перед своєю громадою, ні навіть перед самим собою. Раніше появу варна-санкари обмежували за допомогою очисного методу ґарбгадгана-самскари, релігійного обряду, який виконують перед зачаттям дитини. З цього вірша ми бачимо, що, хоча цар Пуранджана зачинав стільки дітей, вони не були варна-санкарою. Всі вони були хороші, чемні діти і мали такі самі чесноти, як і батьки.

Навіть якщо нам вдається приводити на світ багато гарних дітей, бажання сексу, яке виходить за межі релігійних приписів, слід вважати гріховним. Надмірні насолоди, пов’язані з будь-яким чуттям (не лише статеве життя), приводять до гріха. Тому на схилі життя треба стати свамі, чи ґосвамі. Дітей можна зачинати до п’ятдесяти років, але по тому треба зупинитися й прийняти ванапрастгу. Таким чином треба покинути дім і з часом стати санн’ясі. Санн’ясі нагороджують титулом свамі, чи ґосвамі, який означає, що вони цілковито утримуються від чуттєвої насолоди. Сан санн’ясі не слід приймати під впливом настрою    —    треба бути певним у своїй здатності приборкати бажання чуттєвої насолоди.

Сімейне життя царя Пуранджани було, звичайно, дуже щасливе. Як згадано в цих віршах, він народив 1 100 синів і 110 дочок. Всім хочеться мати більше синів, ніж дочок, і з того, що в царя Пуранджани дочок було менше, ніж синів, можна зрозуміти, що його сімейне життя було дуже приємним і успішним.