22
ева кпаай буддгй
очантам атад-архаам
ґрахіту кта-дгір ена
бгайа-нмбгйападйата
евам — так; кпаай — скупим; буддгй — інтелектом; очантам — журячись; а-тат-архаам — про те, що не гідне смутку; ґрахітум — щоб схопити; кта-дгі — рішуче налаштований цар яванів; енам — його; бгайа-нм — якого називали Страхом; абгйападйата — з’явився.
Хоча царю Пуранджані не слід було побиватися над долею дружини й дітей, через свій інтелект скнари він не міг стриматися. Тим часом Явана-раджа, якого називають уособленим Страхом, рішуче наблизився до Пуранджани, щоб схопити його.
ПОЯСНЕННЯ: Нетямущі люди не знають, кожна індивідуальна душа відповідає за свої реакції і вчинки в житті. Доки жива істота перебуває в дитячому віці й не усвідомлює своїх дій, батько й мати зобов’язані скеровувати її в житті й прищеплювати їй правильне розуміння системи цінностей. Коли дитина підростає, відповідальність за правильне виконання обов’язків повинна лежати вже на її власних плечах. Батьки не можуть після своєї смерті допомогти дитині. Батько може залишити дітям якусь спадщину, щоб полегшити їм початок незалежного життя, але він не повинен занадто перейматися тим, як сім’я житиме після його смерті. Це хвороба зумовленої душі. Мало того, що вона грішить задля того, щоб задовольнити свої чуття, вона ще й нагромаджує великі статки, щоб залишити їх у спадщину дітям і теж дати їм змогу задовольняти чуття на широку ногу.
В будь-якому разі, смерті бояться всі, і тому смерть називається бгая, або страх. Хоча цар Пуранджана був занурений у думки про дружину й дітей, смерть не стала чекати на нього. Смерть не чекає ні на кого, вона виконує свій обов’язок не гаючись і миті. Смерть забирає з собою живу істоту без жодних вагань і тому являє собою найвищий аспект Бога, який тільки можуть пізнати атеїсти, що марнуються своє життя на турботу про країну, суспільство та родичів, нехтуючи свідомістю Бога. Слово атад—архаам дуже важливе в цьому вірші, бо воно вказує на те, що людині не слід надмірно занурюватися в доброчинну діяльність задля добра своїх родичів, краян, суспільства і громади. Жодна з форм цієї добродійності не допоможе людині духовно розвиватися. На жаль, у нинішньому суспільстві так звані освічені люди не мають уявлення про те, що таке духовний розвиток. Хоча людська форма життя надає їм можливість духовного розвитку, вони залишаються скнарами. Вони використовують своє життя не так, як слід, і марнують свій час на думки про матеріальний добробут родичів, співвітчизників, суспільства і т. д. Справжній обов’язок людини полягає в тому, щоб дізнатися про те, як подолати смерть. Метод, який дає змогу перемогти смерть, пояснює Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті» (4.9):
джанма карма ча ме дівйам
ева йо ветті таттвата
тйактв деха пунар джанма
наіті мм еті со ’рджуна
«Той, хто знає трансцендентну природу Мого з’явлення і діяльності, покинувши тіло, о Арджуно, не народжується знову в матеріальному світі, а досягає Моєї вічної обителі».
Покинувши тіло, той, хто повністю розвинув свідомість Крішни, не приймає ще одне матеріальне тіло, а повертається додому, до Бога. Кожен повинен намагатися досягнути цієї досконалості. На жаль, замість цього люди поринають у думки про суспільство, дружбу, любов та родичів. Однак цей рух свідомості Крішни вчить людей у всьому світі й пояснює їм, як подолати смерть. Харі він наіва мті таранті — смерть неможливо подолати, якщо не віддатися під захист Верховного Бога-Особи.