3

ПОЯСНЕННЯ: На схилку життя, коли людиною оволодіває немічність, її тіло стає ні до чого не придатним. Тому ведична система освіти вчить, що кожен хлопець повинен пройти виховування брахмачарі. Це означає, що в отроцтві йому треба навчитися повністю присвячувати себе на служіння Господу й уникати будь-якого спілкування з жінками. Вирісши, між двадцятьма й двадцятьма п’ятьма роками чоловік одружується. Якщо він одружується в тому віці, в якому треба, він спроможний одразу ж зачати сильних і здорових синів. Нині жінок стає дедалі більше, тому що молоді чоловіки дуже слабкі у статевому відношенні. Якщо чоловік у статевому відношенні сильніший за жінку, в них народиться хлопчик, а якщо сильніша жінка, то народиться дівчинка. Тому, якщо хтось хоче мати сина, йому треба неодмінно практикувати брахмачар’ю. Коли чоловік досягає п’ятдесяти років, він повинен відійти від сімейного життя. На той час його діти вже повинні бути дорослі, щоб батько міг перекласти на них відповідальність за сім’ю. Чоловік з дружиною тоді можуть відійти від справ, залишити свою країну й вирушити в паломництво до святих місць. Коли і чоловік, і дружина втрачають прив’язаність до сім’ї й домівки, дружина повертається додому й живе під опікою своїх дорослих дітей, не втручаючись у сімейні справи, а чоловік приймає санн’ясу, щоб служити Верховному Богові-Особі.

Це досконалий суспільний устрій. Людська форма життя призначена передусім для того, щоб пізнати Бога. Якщо хтось нездатний присвятити себе практиці свідомості Крішни з самого початку життя, він повинен пройти відповідну підготовку, щоб прийняти засади свідомості Крішни на схилку життя. На жаль, нині люди ні в дитинстві не проходять ніякої підготовки, ні наприкінці життя не можуть облишити сімейне життя. Ці вірші порівнюють становище таких людей зі становищем жителів міста Пуранджани.