No edit permissions for Ukrainian

47

тмна очаті дінам
абандгу віклаврубгі
станв січйа віпіне
сусвара прарурода с

тмнам  —  про себе; очаті —  шкодуючи; дінам  —  нещасна; абандгум  —  без друга; віклава  —  з розбитим серцем; арубгі  —  сльозами; станау  —  груди; січйа  —  зволожуючи; віпіне  —  в лісі; сусварам  —  голосно; прарурода  —  заплакала; с  —  вона.

Зоставшись самотньою вдовою в лісі, дочка Відарбги голосно заридала, побиваючись і ллючи сльози на свої груди.

ПОЯСНЕННЯ: В цій алегорії цариця уособлює учня. Коли смертному тілу духовного вчителя приходить кінець, учні повинні плакати так само, як цариця оплакує покійного царя. Однак учень і духовний вчитель ніколи не розлучаються, тому що духовноий вчитель завжди поряд з учнем, поки той вірно дотримується його настанов. Це називається спілкуванням через вані (слова). Фізична присутність називається вапу. Доки духовний вчитель фізично присутній, учень повинен служити фізичному тілу духовного вчителя, а коли духовного вчителя більше фізично немає, учень повинен служити його настановам.

« Previous Next »