47
тмна очаті дінам
абандгу віклаврубгі
станв січйа віпіне
сусвара прарурода с
тмнам — про себе; очаті — шкодуючи; дінам — нещасна; абандгум — без друга; віклава — з розбитим серцем; арубгі — сльозами; станау — груди; січйа — зволожуючи; віпіне — в лісі; сусварам — голосно; прарурода — заплакала; с — вона.
Зоставшись самотньою вдовою в лісі, дочка Відарбги голосно заридала, побиваючись і ллючи сльози на свої груди.
ПОЯСНЕННЯ: В цій алегорії цариця уособлює учня. Коли смертному тілу духовного вчителя приходить кінець, учні повинні плакати так само, як цариця оплакує покійного царя. Однак учень і духовний вчитель ніколи не розлучаються, тому що духовноий вчитель завжди поряд з учнем, поки той вірно дотримується його настанов. Це називається спілкуванням через вані (слова). Фізична присутність називається вапу. Доки духовний вчитель фізично присутній, учень повинен служити фізичному тілу духовного вчителя, а коли духовного вчителя більше фізично немає, учень повинен служити його настановам.