11
твайй етад чарйам аджтма-мйай
вінірміта бгті ґуа-трайтмакам
татгпй аха йошід ататтва-віч ча те
дін дідкше бгава ме бгава-кшітім
твайі — в тобі; етат — це; чарйам — дивовижне; аджа — Господи Шіво; тма-мйай — зовнішньою енерґією Верховного Господа; вінірмітам — створене; бгті — з’являється; ґуа-трайа-тмакам — що являє собою взаємодію трьох ґун матеріальної природи; татг апі — навіть так; ахам — я; йошіт — жінка; ататтва-віт — не обізнана з істиною; ча — і; те — твоя; дін — нещасна; дідкше — бажаю побачити; бгава — Господи Шіво; ме — моє; бгава-кшітім — місце народження.
Цей проявлений космос — дивовижне творіння трьох ґун матеріальної природи, зовнішньої енерґії Верховного Господа. Ти досконало розумієш цю істину. Але я всього лиш нещасна жінка і, як тобі відомо, не розуміюся на цьому. Отож я хочу знову побачити місце, де я народилася.
ПОЯСНЕННЯ: Дакшаяні, Саті, чудово знала, що її чоловіка, Господа Шіву, не дуже цікавить блиск матеріального світу, породжений із взаємодії трьох ґун природи. Тому вона назвала свого чоловіка іменем аджа, яким називають того, хто став трансцендентним до народження і смерті чи хто усвідомив своє вічне становище. Вона сказала: «Ти пізнав себе, і тому ти вільний від ілюзії, яка примушує людину вважати за реальність це спотворене відображення, матеріальний проявлений космос. Ти вже піднявся над прив’язаністю до суспільного життя і над уявленнями про те, що хтось твій батько, хтось мати, хтось сестра, тому що ці всі стосунки ілюзорні. Але я нещасна жінка, і тому не маю такого глибокого трансцендентного розуміння. Тому це все природно здається мені реальністю». Тільки люди слабших розумових здібностей вважають це спотворене відображення духовного світу за щось реальне. Ті, хто перебуває під впливом чарів зовнішньої енерґії, вважають цей космічний прояв за дійсність, але особи, які досягнули високого рівня духовного розуміння, знають, що це ілюзія. Дійсність існує деінде — в духовному світі. «Але що стосується мене, — каже Саті, — я не дуже знаюся на самоусвідомленні. Я нещасна, бо не знаю істини. Я люблю місце, де я народилася, і хочу побачити його». Людей, прив’язані до місця свого народження, до свого тіла та інших речей, які «Бгаґаватам» ставить в один ряд із цими, вважають не набагато розвиненішими за віслюків чи корів. Саті, можливо, чула це вже багато разів від свого чоловіка, але бувши жінкою, чи йошіт, вона все одно відчувала сильну прив’язаність до цих дорогих їй матеріальних об’єктів. Слово йошіт означає «об’єкт насолоди». Тому жінку називають йошіт. Правила духовного життя завжди обмежують спілкування з йошіт, тому що той, хто перетворюється на ляльку в руках йошіт, повністю зупиняється у своєму духовному розвитку. У писаннях сказано: «Чоловіки, подібні до іграшки в руках жінки (йошіт-крі-мґешу), не можуть наблизитися до духовного знання».