12
пайа прайнтір абгавнйа-йошіто
’пй алакт кнта-сакг варӯтгаа
йс враджадбгі іті-кага маіта
набго вімнаі кала-хаса-пубгі
пайа — поглянь; прайнті — ідуть; абгава — о ненароджений; анйа-йошіта — інші жінки; апі — пвено; алакт — прикрашені; кнта-сакг — разом з чоловіками та друзями; варӯтгаа — великим гуртом; йсм — їх; враджадбгі — летячи; іті-кага — о синьошиїй; маітам — оздоблене; набга — небо; вімнаі — літаками; кала-хаса — лебедями; пубгі — білими.
О ненароджений, о синьошиїй, не лише мої родичі, але й усі інші жінки, гарно вбрані й прикрашені чудовими оздобами, прямують туди разом зі своїми чоловіками та друзями. Поглянь, яким гарним стало все небо від рядів їхніх білих літаків.
ПОЯСНЕННЯ: Саті в цьому вірші називає Господа Шіву іменем абгава, що означає «той, хто ніколи не народжується», хоча його частіше називають бгава, тобто «народжений». Рудра, Господь Шіва, з’являється на світ з-поміж очей Брахми, що його називають Сваямбгу, бо він народився не від людини чи якоїсь іншого матеріального створіння, а з’явився просто на лотосі, який виріс із живота Вішну. Коли Шіву називають іменем абгава, це ім’я можна витлумачити як «той, хто ніколи не відчуває матеріальних страждань». Саті звертає чоловікову увагу на те, що на жертвопринесення збираються навіть ті, хто не має ніяких кревних зв’язків з її батьком, тому що вже казати за неї, так тісно з ним пов’язану. Саті називає тут Господа Шіву синьошиїм. Господь Шіва випив океан отрути й затримав його в себе в горлі, не ковтаючи й не дозволяючи їй опуститися до шлунку, і через це його шия посиніла. Відтоді його називають Нілакантгою, чи синьошиїм. Господь Шіва випив океан, турбуючись про добробут інших істот. Коли півбоги й демони збивали океан, спочатку з океан пішла отрута, отож Господь Шіва, турбуючись, щоб утворений океан отрути не зашкодив менш могутнім за нього істотам, весь його випив. Іншими словами, він був спроможний випити таку величезну кількість отрути задля добра інших істот, отож тепер, клои власна дружина особисто прохала його піти до дому її батька, навіть якщо йому цього не хотілося, він повинен був зробити це зі своєї великої доброти.