25
йайо сура-стрійа кшаттар
аварухйа сва-дгішйата
кріанті пуса січантйо
віґхйа раті-каріт
йайо — що в них обох (у річках); сура-стрійа — юні небожительки разом з чоловіками; кшатта — Відуро; аварухйа — сходячи; сва-дгішйата — зі своїх повітряних кораблів; кріанті — розважаються; пуса — на чоловіків; січантйа — бризкаючи водою; віґхйа — увійшовши (у воду); раті-каріт — чия насолода зменшується.
Дорогий Кшатто, Відуро, до цих річок прилітають на своїх повітряних кораблях юні небожительки зі своїми чоловіками. Після своїх любовних втіх вони входять у їхні води й розважаються, бризкаючи на чоловіків водою.
ПОЯСНЕННЯ: Можна зрозуміти, що думки про сексуальні втіхи забруднюють навіть розум юних жительок райських планет, і тому вони прилітають на своїх повітряних кораблях, щоб омитися в річках Нанда й Алакананда. Треба відзначити, що ці річки освячені пилом з лотосових стіп Верховного Бога-Особи. Іншими словами, якщо вода Ґанґи освячується від доторку до стіп Верховного Бога-Особи, Нараяни, то так само і все інше, пов’язане з відданим служінням Верховному Богові-Особі, очищується й набуває духовної природи. Все, що доторкається до лотосових стіп Господа, відразу ж повністю звільняється від матеріальної скверни — саме на цій засаді засновані всі правила й приписи відданого служіння.
Юні жительки райських планет, осквернившись думками про статеве життя, спускаються, щоб омитися в святих річках і порозважатися з зі своїми чоловіками водяними забавами. В цьому зв’язку дуже відмітні два слова: раті-каріт, які означають, що після любовних утіх юні небожительки відчувають смуток. Хоча вони визнають статеві насолоди за природну потребу, задовольнивши її, вони не відчувають себе щасливими.
Також варто звернути увагу на те, що Господа Ґовінду, Верховного Бога-Особу, в цьому вірші названо іменем Тіртгапада. Тіртга означає «святе місце», а пда — «лотосові стопи Господа». До святих місць ідуть для того, щоб очиститися від гріхів. Але це ім’я означає, що ті, хто віддаються лотосовим стопам Верховного Бога-Особи, Крішни, само собою очищуються і стають святими. Лотосові стопи Господа називають тіртга-пада, тому що під ними знаходять притулок сотні й тисячі святих осіб, які очищують святі місця прощі. Шріла Нароттама даса Тгакура, великий ачар’я Ґаудія-вайшнава-сампрадаї, радить нам не пускатися в мандри до різних святих місць. Безперечно, подорож завдає великих труднощів, але мудра людина віддається під захист лотосових стіп Ґовінди і природно очищується, отримуючи той самий плід, який дарує паломництво. Того, хто втвердився у служінні лотосовим стопам Ґовінді, називають тіртга-падою. Йому не потрібно пускатися в мандри до різних святих місць, тому що він отримує все благо такого паломництва, просто виконуючи служіння лотосовим стопам Господа. Такий чистий відданий, що непохитно вірить у лотосові стопи Господа, може створити святе місце в будь-якій частині світу, хоч би де він вирішив оселитися. Тіртгі-курванті тіртгні (Бгаґ. 1.13.10) — те чи інше місце стає святим завдяки тому, що в ньому присутні чисті віддані. Будь-яке місце само собою стає місцем прощі, якщо в ньому перебуває Господь чи Його чистий відданий. Іншими словами, чистий відданий, до решти занурений у служіння Господу, може жити в будь-якому місці всесвіту, і це місце відразу ж стає святим. Відданий може спокійно служити Господу в такому місці, виконуючи Його бажання.