No edit permissions for Ukrainian

45

брхма ӯчу
тва кратус тва хавіс тва хута свайа
тва хі мантра самід-дарбга-птрі ча
тва садасйартвіджо дампаті деват
аґніхотра свадг сома джйа пау

брхма  —  брахмани; ӯчу  —  сказали; твам  —  Ти; крату  —  жертвопринесення; твам  —  Ти; хаві  —  узливання очищеним маслом; твам  —  Ти; хута-а  —  вогонь; свайам  —  уособлений; твам  —  Ти; хі  —  адже; мантра  —  ведичні гімни; саміт-дарбга-птрі  —  дрова, трава куша і жертовні горщики; ча  —  і; твам  —  Ти; садасйа  —  членів зібрання; твіджа  —  жерців; дампаті  —  головне божество жертвопринесення і його дружина; деват  —  півбоги; аґні-хотрам  —  священна вогняна церемонія; свадг  —  підношення прабатькам; сома  —  рослина соми; джйам  —  очищене масло; пау  —  жертовна тварина.

Брахмани сказали: Дорогий Господи, Ти уособлене жертвопринесення. Ти узливання очищеним маслом, Ти вогонь, Ти спів ведичних гімнів, за допомогою яких проводять жертвопринесення, Ти дрова, Ти полум’я, Ти трава куша і Ти жертовні горщики. Ти жерці, що виконують яґ’ю, Ти півбоги на чолі з Індрою і Ти жертовна тварина. Все, що приносять у жертву    —    це Ти або Твоя енерґія.

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш певною мірою описує всюдисущість Господа Вішну. У «Вішну Пурані» сказано, що, як вогонь, залишаючись в одному місці, поширює навколо себе тепло і світло, так і все, що ми бачимо в матеріальному чи духовному світах    —    це не що інше, як прояв різних енерґій, що походять з Верховного Бога-Особи. Брахмани проголошують, що Господь Вішну    —    це все: і вогонь, і підношення, і очищене масло, і начиння, і місце жертвопринесення, і трава куша. Він є все. Також цей вірш підтверджує, що за цієї епохи санкіртана-яґ’я має таку саму силу, як всі інші яґ’ї за інших епох. Якщо людина виконує санкіртана-яґ’ю, повторюючи Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, їй непотрібно робити складні приготування для інших рекомендованих у Ведах жертвопринесень. Коли ми повторюємо святі імена, Харе й Крішна, слово Харе    —    це звернення до енерґії Господа Крішни, а слово Крішна    —    це вішну-таттва. Поєднання цих двох слів вміщує у собі все суще. За цієї епохи люди відчувають на собі тяжкий вплив Калі-юґи і не можуть зібрати всі атрибути, потрібні для рекомендованих у Ведах жертвопринесень. Але якщо людина просто повторює Харе Крішна, слід вважати, що вона виконує всі різновиди яґ’ї, бо все, що ми бачимо,    —    це Харе (енерґія Крішни) і Крішна. Усе є проявом Крішниних енерґій, а отже все є Крішна. Людина просто повинна дивитися на все з погляду свідомості Крішни, і тоді вона стає звільненою особою. З того, що все є Крішна, не слід робити хибного висновку, думаючи, що Крішна не має особистої форми. Крішна такий довершений, що, хоча Він завдяки Своїм енерґіям завжди залишається окремим від усього сущого, разом з тим Він є все. Цей підтверджено в дев’ятій главі «Бгаґавад-ґіти». Він пронизує весь усесвіт як усе суще, але разом з тим Він не є все. Філософія, якої вчив Господь Чайтан’я, пояснює, що Він одночасно єдиний з усім і відмінний від усього.

« Previous Next »