45
брхма ӯчу
тва кратус тва хавіс тва хута свайа
тва хі мантра самід-дарбга-птрі ча
тва садасйартвіджо дампаті деват
аґніхотра свадг сома джйа пау
брхма — брахмани; ӯчу — сказали; твам — Ти; крату — жертвопринесення; твам — Ти; хаві — узливання очищеним маслом; твам — Ти; хута-а — вогонь; свайам — уособлений; твам — Ти; хі — адже; мантра — ведичні гімни; саміт-дарбга-птрі — дрова, трава куша і жертовні горщики; ча — і; твам — Ти; садасйа — членів зібрання; твіджа — жерців; дампаті — головне божество жертвопринесення і його дружина; деват — півбоги; аґні-хотрам — священна вогняна церемонія; свадг — підношення прабатькам; сома — рослина соми; джйам — очищене масло; пау — жертовна тварина.
Брахмани сказали: Дорогий Господи, Ти уособлене жертвопринесення. Ти узливання очищеним маслом, Ти вогонь, Ти спів ведичних гімнів, за допомогою яких проводять жертвопринесення, Ти дрова, Ти полум’я, Ти трава куша і Ти жертовні горщики. Ти жерці, що виконують яґ’ю, Ти півбоги на чолі з Індрою і Ти жертовна тварина. Все, що приносять у жертву — це Ти або Твоя енерґія.
ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш певною мірою описує всюдисущість Господа Вішну. У «Вішну Пурані» сказано, що, як вогонь, залишаючись в одному місці, поширює навколо себе тепло і світло, так і все, що ми бачимо в матеріальному чи духовному світах — це не що інше, як прояв різних енерґій, що походять з Верховного Бога-Особи. Брахмани проголошують, що Господь Вішну — це все: і вогонь, і підношення, і очищене масло, і начиння, і місце жертвопринесення, і трава куша. Він є все. Також цей вірш підтверджує, що за цієї епохи санкіртана-яґ’я має таку саму силу, як всі інші яґ’ї за інших епох. Якщо людина виконує санкіртана-яґ’ю, повторюючи Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе / Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, їй непотрібно робити складні приготування для інших рекомендованих у Ведах жертвопринесень. Коли ми повторюємо святі імена, Харе й Крішна, слово Харе — це звернення до енерґії Господа Крішни, а слово Крішна — це вішну-таттва. Поєднання цих двох слів вміщує у собі все суще. За цієї епохи люди відчувають на собі тяжкий вплив Калі-юґи і не можуть зібрати всі атрибути, потрібні для рекомендованих у Ведах жертвопринесень. Але якщо людина просто повторює Харе Крішна, слід вважати, що вона виконує всі різновиди яґ’ї, бо все, що ми бачимо, — це Харе (енерґія Крішни) і Крішна. Усе є проявом Крішниних енерґій, а отже все є Крішна. Людина просто повинна дивитися на все з погляду свідомості Крішни, і тоді вона стає звільненою особою. З того, що все є Крішна, не слід робити хибного висновку, думаючи, що Крішна не має особистої форми. Крішна такий довершений, що, хоча Він завдяки Своїм енерґіям завжди залишається окремим від усього сущого, разом з тим Він є все. Цей підтверджено в дев’ятій главі «Бгаґавад-ґіти». Він пронизує весь усесвіт як усе суще, але разом з тим Він не є все. Філософія, якої вчив Господь Чайтан’я, пояснює, що Він одночасно єдиний з усім і відмінний від усього.