36
атгпі ме ’вінітасйа
кшттра ґгорам упейуша
суручй дурвачо-баір
на бгінне райате хді
атга апі — тому; ме — мене; авінітасйа — не дуже покірливого; кшттрам — дух кшатрії; ґгорам — нетерплячий; упейуша — отримавши; суручй — цариці Суручі; дурвача — злих слів; баі — стрілами; на — не; бгінне — пораненому; райате — залишається; хді — в серці.
Мій пане, з мого боку відкидати твої настанови — це велике зухвальство, але я не можу цьому зарадити. Виною цьому те, що я народився у кшатрійському роді. Моя мачуха, Суручі, своїми лихими словами глибоко поранила моє серце, і тому воно нездатне прийняти твої цінні настанови.
ПОЯСНЕННЯ: Як кажуть, серце подібне до глиняного горщика — один раз розбивши, його вже не зліпити докупи. Такий самий приклад навів Дгрува Махараджа. Він каже Нараді Муні, що його серце, поранене стрілами лихих слів його мачухи, відчуває такий біль, що не хоче знати нічого іншого, крім помсти за вчинену образу. Його мачуха сказала, що, народившись із черева Суніті, нелюбої дружини Махараджі Уттанапади, Дгрува Махараджа не був гідний сидіти на троні чи на колінах батька. Іншими словами, його мачуха назвала його недостойним імені царя. Отож Дгрува Махараджа вирішив стати царем планети, яка перевершувала навіть планету Господа Брахми, найбільшого з півбогів.
Непрямо Дгрува Махараджа звертає увагу великого мудреця Наради на те, що існує чотири різновиди людського темпераменту: брахманічний дух, кшатрійський дух, дух вайшій і дух шудр. Дух одної касти чужий для членів іншої. Пронизані філософським духом настанови Наради Муні могли знайти відгук у людей брахманічного духу, але залишали байдужим кшатрію. Дгрува щиро визнав, що йому бракує брахманічного смирення, і тому він нездатний прийняти філософію Наради Муні.
Зі слів Дгруви Махараджі видно, що без виховання, яке відповідає нахилам дитини, в неї не вдасться виплекати її природний дух. Обов’язок духовного вчителя полягає в тому, щоб розпізнати психічні особливості кожної окремої дитини й виховувати її згідно з фаховими обов’язками, які відповідають її природі. Дгрува Махараджа, уже вихований у кшатрійському дусі, не міг пристати на брахманічні філософські поради.
В Америці ми мали змогу на практиці пересвідчитися в несумісності різних темпераментів, як, наприклад, брахманічного і кшатрійського духу. Американські хлопці, яких виховують як звичайних шудр, не мають потрібних якостей для того, щоб воювати. Тому, коли їх призивають до армії, вони ухиляються від військової служби, не маючи кшатрійського духу, і це викликає в суспільстві велике незадоволення. Брак кшатрійського духу не свідчить про те, що ці юнаки мають брахманічні якості. Їх виховують як шудр,і вони від розчарування стають хіппі. Однак, коли вони приєднуються до руху свідомості Крішни, започаткованого в Америці, їх вчать розвивати в собі брахманічні якості, хоча перед тим вони були виховані як шудри й перебували на дуже низькому рівні духовного розвитку.
Іншими словами, завдяки руху свідомості Крішни, що відкритий для всіх, всі люди можуть розвинути в собі брахманічні якості. Цей найгостріша потреба сучасності, бо нині практично немає брахманів та кшатріїв, — суспільство складається з шудр і лише з невеликої кількості вайшій. Поділ суспільствана брахманів, кшатрій, вайшій
та шудр має під собою глибоку наукову основу. В тілі людського суспільства брахманів вважають за голову, кшатрій — за руки, вайшій — за живіт, а шудр — за ноги. Нинішнє суспільство має живіт і ноги, але йому бракує рук і голови. Через це в суспільстві все перекинуте догори ногами. Щоб підняти деґрадоване людство до найвищого рівня духовної свідомості, треба відродити брахманічну культуру.