14
калпнта етад акгіла джагареа ґхан
ете пумн сва-дґ ананта-сакгас тад-аке
йан-нбгі-сіндгу-руха-кчана-лока-падма-
ґарбге дйумн бгаґавате праато ’смі тасмаі
калпа-анте — наприкінці епохи; етат — цей всесвіт; акгілам — весь; джагареа — в череві; ґхан — втягуючи; ете — лежить; пумн — Верховна Особа; сва-дк — дивлячись на Себе; ананта — із безмежним Шешею; сакга — разом; тат-аке — на Його тілі; йат — з чийого; нбгі — пупа; сіндгу — океан; руха — виникає; кчана — золота; лока — планета; падма — лотоса; ґарбге — на вінчику; дйумн — Господь Брахма; бгаґавате — Верховному Богові-Особі; праата — схилений у поклоні; асмі — я є; тасмаі — Йому.
Дорогий Господи, наприкінці кожної епохи Верховний Бог-Особа Ґарбгодакашаї Вішну втягує весь проявлений всесвіт у Своє черево. Він лежить на тілі Шеша Наґи, і з Його пупа виростає золотий лотос, на якому з’являється Господь Брахма. Я розумію, що Ти той самий Верховний Бог-Особа, і тому я схиляюся перед Тобою в шанобливому поклоні.
ПОЯСНЕННЯ: Дгрува Махараджа досконало пізнав Верховного Бога-Особу. У Ведах сказано: йасмін віджте сарвам ева віджта бгаваті — знання, отримане з трансцендентної, безпричинної милості Господа, таке довершене, що відданий, здобувши його, починає розуміти всі прояви Господа. Перед Дгрувою Махараджею з’явився Господь Кшіродакашаї Вішну, але з Його милості Дгрува Махараджа зрозумів також дві інші форми Господа: Ґарбгодакашаї Вішну й Каранодакашаї (Маха) Вішну. Про Маха-Вішну в «Брахма-самхіті» (5.48) сказано:
йасйаіка-нівасіта-клам атгваламбйа
джіванті лома-віладж джаґад-аа-нтг
вішур махн са іха йасйа кал-віешо
ґовіндам ді-пуруша там аха бгаджмі
Наприкінці кожної епохи, коли всі матеріальні світи зазнають знищення, все входить у тіло Ґарбгодакашаї Вішну, що лежить на тілі Шеша Наґи, іншої форм Господа.
Невіддані не можуть зрозуміти різних форм Вішну і їхніх функцій у творенні світу. Іноді атеїсти висловлюють сумнів: «Як з пупа Ґарбгодакашаї Вішну може вирости лотосове стебло?» Оповіді шастр вони розцінюють як вигадані історії. Не маючи ніякого особистого розуміння Абсолютної Істини і не бажаючи прислухатися ні до яких авторитетів, вони дедалі більше переймаються атеїстичними ідеями. Вони не можуть зрозуміти Верховного Бога-Особу. Але відданий, як оце Дгрува Махараджа, з милості Господа, розуміє всі прояви Господа і їхні функції. В писаннях сказано, що велич Господа може пізнати тільки той, хто здобув хоча б крихту Його милості, усі інші можуть філософствувати про Абсолютну Істину скільки завгодно, але так ніколи й не зрозуміти Господа. Іншими словами, не зустрівши відданого, не вдасться пізнати природу трансцендентної форми, духовного світу і трансцендентної діяльності, яка в ньому відбувається.