15
тва нітйа-мукта-паріуддга-вібуддга тм
кӯа-стга ді-пурушо бгаґавс трй-адгіа
йад-буддгй-авастгітім акгаітай сва-дшй
драш стгітв адгімакго вйатірікта ссе
твам — Ти; нітйа — вічно; мукта — звільнений; паріуддга — неосквернений; вібуддга — сповнений знання; тм — Верховна Душа; кӯа-стга — незмінний; ді — первинний; пуруша — особа; бгаґавн — Господь, наділений шістьма багатствами; трі-адгіа — володар трьох якостей; йат — звідки; буддгі — інтелектуальної діяльності; авастгітім — всі стадії; акгаітай — неперервним; сва-дшй — трансцендентним баченням; драш — Ти свідок; стгітау — для підтримання (всесвіту); адгімакга — той, хто насолоджується плодами всіх жертвопринесень; вйатірікта — інакше; ссе — перебуваєш.
Господи, Своїм неперервним трансцендентним баченням Ти, як свідок, спостерігаєш за всіма стадіями нашої інтелектуальної діяльності. Ти вічно звільнений, завжди існуєш на рівні чистого добра й завжди залишаєшся незмінним в формі Наддуші. Ти первинний Бог-Особа, сповнений шести багатств, а також Ти владика трьох ґун матеріальної природи. Ти завжди відмінний від звичайних живих істот. Як Господь Вішну, Ти підтримуєш життєдіяльність усього всесвіту, але разом з тим Ти стоїш осторонь від усього й насолоджуєшся плодами всіх жертвопринесень.
ПОЯСНЕННЯ: Атеїсти намагаються заперечити вищість Верховного Бога-Особи, кажучи, що якщо Бог, Верховна Особа, з’являється й зникає, спить і прокидається, то чим Він тоді відрізняється від живої істоти? Дгрува Махараджа докладно пояснює, чим Верховний Бог-Особа відрізняється від живих істот, вказуючи на цілий ряд відмінностей. Господь вічно звільнений. Навіть коли Він з’являється у матеріальному світі, Його ніколи не зв’язують три ґуни матеріальної природи. Через це Його називають трй-адгіа — «владика трьох ґун матеріальної природи». У «Бгаґавад-ґіті» (7.14) сказано: даіві хй еша ґуамайі мама мй дуратйай — всіх живих істот зв’язують три ґуни матеріальної природи. Зовнішня енерґія Господа дуже сильна, але Господь, як володар трьох ґун матеріальної природи, завжди вільний від прямого чи непрямого впливу цих ґун. Тому Він завжди вільний від скверни, про що сказано також в «Ішопанішаді». Скверна матеріального світу не впливає на Верховного Бога-Особу. Тому Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що тільки дурні й негідники вважають Його за звичайну людину, незнаючи Його вищої природи, пара бгвам. Пара бгвам означає, що Господь завжди перебуває в трансцендентному становищі. Матеріальна скверна не має сили вплинути на Нього.
Ще одна відмінність, яка відрізняє Господа від живої істоти, полягає в тому, що жива істота завжди перебуває в темряві. Навіть якщо вона живе в ґуні добра, дуже багато речей залишаються невідомими їй. Але становище Верховного Бога-Особи зовсім інше. Він знає минуле, теперішнє й майбутнє, а також усе, що відбувається в серці кожної істоти. «Бгаґавад-ґіта» підтверджує це (ведха саматітні). Господь — це не частка духу, Він незмінний Верховний Дух, а живі істоти — це Його частки. Живу істоту примушує з’являтися в матеріальному світі сила дайва-майі, але коли з’являється Господь, Він приходить за допомогою власної енерґії, атма-майі. Крім того, жива істота зв’язана трьома фазами часу: минулим, теперішнім і майбутнім. Життя зумовленої істоти має початок, або народження, і закінчується смертю. Але Господь — це аді-пуруша, первинна особа. Господь Брахма в «Брахма-самхіті» складає свою шану аді-пуруші, Ґовінді, первинній особі, який не має початку, на відміну від матеріального світу, чиє існування починається в момент творення. У «Веданті» сказано: джанмдй асйа йата — все постає із Всевишнього, але Всевишній не народжується ніколи. Він у всій повноті володіє шістьма багатствами, з якими ніщо не може зрівнятися. Він повелитель матеріальної природи, і діяльності Його інтелекту не можуть перешкодити жодні обставини. Хоча Він підтримує все творіння, Він завжди стоїть осторонь. Як сказано в Ведах («Катга Упанішада» 2.2.13), нітйо нітйн четана четаннм. Господь — це верховний опікун усіх істот. Обов’язок живих істот — служити Йому, приносячи Йому жертви, тому що Йому належить право насолоджуватися плодами всіх жертвопринесень. Тому кожен повинен присвятити на віддане служіння Господу своє життя, статки, інтелект і мову. Це предвічне, природне становище всіх живих істот. Ніколи не слід порівнювати сон звичайної живої істоти зі сном Верховного Бога-Особи, що лежить на водах Причинового океану. Жива істота на жодному рівні буття не може зрівнятися з Верховною Особою. Майаваді не можуть погодитися з цим і тому воліють триматися філософії порожнечі або імперсоналізму.