23
твад-бгртарй уттаме наше
мґайй ту тан-ман
анвешанті вана мт
двґні с правекшйаті
тват — твій; бгртарі — брат; уттаме — Уттама; наше — коли загине; мґаййм — на полюванні; ту — тоді; тат-ман — зажурена цим; анвешанті — шукаючи; ванам — в ліс; мт — мати; два-аґнім — в лісову пожежу; с — вона; правекшйаті — увійде.
Господь вів далі: За якийсь час твій брат Уттама, пішовши в ліс на полювання, захопиться і, втративши обережність, загине. Твоя мачуха Суручі, збожеволівши від смерті сина, піде в ліс шукати його, але загине в лісовій пожежі.
ПОЯСНЕННЯ: Дгрува Махараджа пішов у ліс шукати Верховного Бога-Особу, палаючи духом помсти своїй мачусі. Мачуха образила Дгруву, що був не звичайною людиною, а великим вайшнавою. Образити лотосові стопи вайшнави — це найбільший гріх у світі. За образу Дгруви Махараджі їй судилося втратити сина і, збожеволівши від синової смерті, увійти в полум’я лісової пожежі й загинути в ньому. Господь згадує за це, тому що Дгрува перед тим вирішив помститися їй. З цього ми повинні зробити висновок, що ніколи не слід ображати вайшнаву. Не слід ображати не лише вайшнавів, але й будь-яку невинну особу. Коли Суручі образила Дгруву Махараджу, він був лише дитиною. Вона, звичайно ж, не знала, що він великий славетний вайшнава, і тому образила його через своє невігластво. Коли людина несвідомо робить послугу вайшнаві, вона все одно отримує хороші наслідки, а коли вона несвідомо ображає вайшнаву, вона страждає від поганих наслідків. Верховний Бог-Особа виявляє особливу прихильність до вайшнавів. Задовольняючи їх, ми задовольняємо Верховного Господа, а завдаючи їм прикрість, ми завдаємо прикрість Верховному Господу. Шріла Вішванатга Чакраварті Тгакура в одному з восьми віршів своєї молитви до духовного вчителя співає: йасйа прасдд бгаґават-прасда — задовольнивши духовного вчителя, чистого вайшнаву, учень задовольняє Бога-Особу, а той, хто викликав незадоволення у духовного вчителя, не знає, що його чекає.