31
ахо бата мамнтмйа
манда-бгґйасйа пайата
бгава-ччгіда пда-мӯла
ґатв йче йад антават
ахо — о; бата — леле; мама — моя; антмйам — тілесна свідомість; манда-бгґйасйа — нещасного; пайата — погляньте лише; бгава — матеріальне існування; чгіда — Господа, який може обрубати його; пда-мӯлам — лотосові стопи; ґатв — наблизившися; йче — я прохав; йат — те, що; анта-ват — минуще.
Лихо мені, нещасному! Погляньте лиш на мене, безталанного: я прийшов лотосових стіп Верховного Бога-Особи, що може вмить обрубати ланцюг нескіченних народжень і смертей, але через свою нерозумність я попрохав у Нього минущих речей.
ПОЯСНЕННЯ: В цьому вірші дуже важливим є слово антмйам. тм означає «душа», а слово антмйа означає «позбавлений розуміння душі». Шріла Рішабгадева вчив своїх синів, що, доки людина не пізнала атми, або своєї духовної природи, вся її діяльність проходить у невігластві і приводить її тільки до поразки. Дгрува Махараджа шкодує про свою невдачу, бо, хоча він прийшов до Верховного Бога-Особи, здатного дарувати відданому найвище благословення — припинення нескінченних народжень і смертей, чого не може дарувати жоден півбог, він нерозумно попрохав у Господа про речі минущі. Коли Хіран’якашіпу попрохав у Господа Брахми безсмертя, Господь Брахма сказав, що не може дати такого благословення, бо сам смертний. Отже, безсмертя, або повну свободу від ланцюга нескінченних народжень і смертей, може дарувати тільки Сам Верховний Господь, Бог-Особа, і ніхто інший. Харі він на сті таранті — без благословення Харі, Верховного Бога-Особи, ніхто не може розірвати нескінченний ланцюг народжень і смертей в матеріальному світі. Тому Верховного Господа називають також бгава-ччгіт.
Вайшнавська філософія вчить відданого, який намагається розвинути свідомість Крішни, відкинути будь-які матеріальні прагнення. Відданий-вайшнава повинен завжди бути анйбгілшіт-ӯнйа, вільним від усіх матеріальних прагнень, тобто не ставити собі за мету насолодитися плодами своїх дій чи умоглядними філософськими роздумами. Дгрува Махараджа отримав від Наради Муні, найбільшого вайшнави, посвяту в повторення мантри: о намо бгаґавате всудевйа. Це вішну-мантра, і той, хто повторює її, досягає Вішнулоки. Дгрува Махараджа шкодує про те, що, незважаючи на отриману від вайшнави посвяту в вішну-мантру, він прагнув матеріальних благословень. Це була одна з причин його пригніченості. Хоча з безпричинної милості Господа він отримав плід вішну-мантри, він каявся в тому, що нерозумно бажав матеріальних благословень, виконуючи віддане служіння. Іншими словами, присвятивши себе відданому служінню в свідомості Крішни, ми повинні звільнитися від усіх матеріальних прагнень. Інакше нам доведеться каятися, як Дгруві Махараджі.