5
са ваі тадаіва пратіпдіт ґіра
даіві паріджта-партма-нірайа
та бгакті-бгво ’бгйаґд асатвара
парірутору-раваса дгрува-кшіті
са — Дгрува Махараджа; ваі — певно; тад — тоді; ева — якраз; пратіпдітм — отримавши; ґірам — дар мови; даівім — трансцендентний; паріджта — зрозумівши; пара-тма — Верховної Душі; нірайа — істину; там — Господу; бгакті-бгва — утвердившись у відданому служінні; абгйаґт — підніс молитви; асатварам — без квапливих висновків; парірута — широко відома; уру-равасам — чия слава; дгрува-кшіті — Дгрува, чия планета ніколи не зазнає знищення.
В цю мить Дгрува Махараджа досконало усвідомив усю суть ведичних писань і пізнав Абсолютну Істину та її зв’язок з усіма живими істотами. Так Дгрува, що в майбутньому отримав планету, яка ніколи не підлягає знищенню навіть під час всесвітньої заглади, почав підносити продумані й виважені молитви у повній згоді з засадами відданого служіння безмежно славетному Верховному Господу.
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші заслуговує уваги багато важливих моментів. Насамперед треба відзначити, що зв’язок між Абсолютною Істиною і матеріальними та духовними енерґіями пізнає учень, який досконало зрозумів ведичні писання. Дгрува Махараджа ніколи не ходив до школи чи професійного наставника, щоб вивчати висновки ведичних писань, але у відповідь на його віддане служіння Господь Сам з’явився перед і доторкнувся до його чола мушлею, і завдяки тому суть усіх Вед сама відкрилася Дгруві Махараджі. Тільки так можна пізнати ведичні писання. Просто вивчаючи їх з академічного погляду, їх неможливо пізнати. Веди проголошують, що суть Вед відкривається тільки тому, хто непохитно вірить у Верховного Господа і в духовного вчителя.
З прикладу Дгруви Махараджі видно, що він виконував віддане служіння Господу згідно з настановами духовного вчителя, Наради Муні. У відповідь на таке віддане служіння, яке Дгрува Махараджа виконував з великою рішучістю й аскетичністю, Бог-Особа Сам з’явився перед ним. Дгрува був лише дитина. Він хотів піднести Господу чудові молитви, але, не володіючи достатнім знанням, він вагався. Однак щойно Господь зі Своєї ласки доторкнувся мушлею до його чола, він досконало зрозумів усі висновки Вед. Ці висновки спираються на правильне розуміння різниці між джівою і Параматмою, тобто між індивідуальною душею і Наддушею. Індивідуальна душа — це завжди слуга Наддуші, і тому її обов’язок у стосунках із Наддушею полягають у тому, щоб служити. Це називається бгакті-йоґа, або бгакті-бгава. Дгрува Махараджа молився Господу не так, як це роблять філософи-імперсоналісти, а як відданий. Тому в цьому вірші чітко сказано: бгакті-бгва. Тільки Верховний Бог-Особа, чия слава безмежна, гідний того, щоб Йому підносили молитви. Дгрува Махараджа хотів батькове царство, але батько не пустив його навіть на коліна. Щоб виконати бажання Дгруви, Господь уже створив для нього планету, яку називають полярною зіркою, Дгрувалокою, і яка ніколи не зазнає знищення, навіть під час всесвітньої заглади. Дгрува Махараджа досягнув такої досконалості не за рахунок якихось квапливих дій, а завдяки тому, що тепрляче виконував наказ духовного вчителя. Тільки завдяки тому він досягнув найвищого успіху, віч-на-віч побачивши Господа. А тепер, з безпричинної милості Господа, він отримав також здатність піднести Господу достойні молитви. Щоб прославити Всевишнього чи піднести Йому хвалу, потрібно отримати Його милість. Не отримавши безпричинної милості Господа, неможливо описувати Його славу.