52
абгйарчітас твай нӯна
бгаґавн праатрті-х
йад-анудгййіно дгір
мтйу джіґйу судурджайам
абгйарчіта — вшанований; твай — тобою; нӯнам — однак; бгаґавн — Верховний Бог-Особа; праата-рті-х — що рятує Своїх відданих од найбільших небезпек; йат — на кого; анудгййіна — постійно медитують; дгір — великі святі; мтйум — смерть; джіґйу — подолали; судурджайам — яку дуже важко здолати.
Дорога царице, ти, мабуть, задовольнила своїм поклонінням Верховного Бога-Особу, що рятує Своїх відданих од найбільших небезпек. Ті, хто постійно медитує на Нього, вириваються з кола народжень та смертей, хоча цієї досконалості дуже важко досягнути.
ПОЯСНЕННЯ: Хоча син цариці Суніті, Дгрува Махараджа, пішов з дому, за його відсутності вона постійно медитувала на Верховного Бога-Особу, що може врятувати Свого відданого від усіх небезпек. Залишивши дім, Дгрува Махараджа виконував суворі аскези в лісі Мадгувана, а тимчасом вдома його матір молилася до Верховного Господа, прохаючи захистити її сина й послати йому успіх. Іншими словами, як син, так і мати поклонялися Господу, і тому обоє отримали від Верховного Господа найвище благословення. Дуже важливим словом у цьому вірші є прикметник судурджайам, який вказує на те, що ніхто не може подолати смерть. Коли Дгрува Махараджа пішов з дому, його батько вирішив, що син загинув. Звичайний п’ятирічний царевич, утікши з дому в ліс, неодмінно загинув би, проте з милості Верховного Бога-Особи він не лише вижив, але й досягнув найвищої досконалості.