6
дгрува увча
йо ’нта правійа мама вчам ім прасупт
саджівайатй акгіла-акті-дгара сва-дгмн
анй ча хаста-чараа-раваа-тваґ-дін
прн намо бгаґавате пурушйа тубгйам
дгрува увча — Дгрува Махараджа сказав; йа — той Верховний Господь, хто; анта — всередину; правійа — увійшовши; мама — мої; вчам — слова; імм — ці всі; прасуптм — неживі чи бездіяльні; саджівайаті — оживляє; акгіла — всесвітньої; акті — енерґії; дгара — володар; сва-дгмн — Своєю внутрішньою енерґією; анйн ча — інші члени тіла теж; хаста — як руки; чараа — ноги; раваа — вуха; твак — шкіру; дін — і т. д.; прн — життєву силу; нама — шанобливо вклоняюся; бгаґавате — Верховному Богові-Особі; пурушйа — Верховній Особі; тубгйам — Тобі.
Дгрува Махараджа сказав: Дорогий Господи, Ти всемогутній. Увійшовши в мене, Ти вдихнув життя у всі мої занурені в сон чуття: руки, ноги, вуха, відчуття дотику, життєву силу і передусім дар мови. Я схиляюся перед Тобою в шанобливому поклоні.
ПОЯСНЕННЯ: Дгрува Махараджа бачив разючу відмінність між своїм станом до того, як він отримав розуміння духу й віч-на-віч побачив Верховного Бога-Особу, і після того. Він зрозумів, що до того всі його чуття і життєва сила були занурені в сон. Поки людина не піднялася на духовний рівень, усі частини її тіла, розум та всі її здібності просто сплять. Всі дії людини, яка не досягла духовного рівня, вважають діями привида чи мертвої людини. Шріла Бгактівінода Тгакура написав пісню, в якій звертається до себе: «О жива істото, прокинься! Доки ти спатимеш на колінах майі? Тобі пощастило отирмати людську форму тіла, тож постарайся встати і пізнати себе». Веди теж закликають: «Вставай! Вставай! Ти отримав щасливу нагоду, людську форму життя, тож тепер пізнай себе». Так вчать Веди.
Дгрува Махараджа пересвідчився, що, коли він піднявся на духовний рівень і чуття його осяяло знання, йому відкрилася суть ведичної науки. Ця суть полягає в тому, що Верховний Бог — це Особа, Він не безособистісний. Дгрува Махараджа відразу ж збагнув це. Він відчував себе так, ніби протягом тривалого часу він був занурений у сон, і тому відчував сильне бажання прославити Господа згідно з повчаннями Вед. Світська людина нездатна піднести Верховному Богові-Особі молитви чи прославити Його, тому що вона не розуміє суті Вед.
Коли Дгрува Махараджа побачив у собі цю переміну, він зрозумів, що це наслідок безпричинної милості Господа. Усвідомлюючи, яку ласку являє Йому Господь, він якнайшанобливіше поклонився Господу. Чуття і розум Дгруви Махараджі були осяяні духовним знанням завдяки внутрішній енерґії Господа. Отож вжиті в цьому вірші слова сва-дгмн означають «духовною енерґією». Духовного просвітлення можна досягнути тільки з милості духовної енерґії Господа. Повторюючи мантру Харе Крішна, ми передусім звертаємося до духовної енерґії Господа: «Харе». Ця духовна енерґія починає впливати на живу істоту тоді, коли та повністю віддається Господу і визнає себе за Його вічного слугу. Коли людина віддається на волю Верховного Господа і готова виконати будь-який Його наказ, цей рівень називається севонмукга. На цьому рівні духовна енерґія поступово відкриває Господа такій особі.
Без одкровення, яке стається під впливом духовної енерґії, ніхто не може піднести молитви на славу Господа. Будь-які філософські міркування чи поетичні вислови світських людей являють собою наслідок прямого й непрямого впливу матеріальної енерґії. Коли духовна енерґія справді вдихає нове життя в істоту, всі її чуття очищуються й вона присвячує себе тільки служінню Господу. Тоді руки, ноги, вуха, язик, розум, дітородні органи — все, що вона має, — служить Господу. Такий просвітлений відданий більше не виконує ніяких матеріальних дій і не має ніякого потягу до матеріальної діяльності. Очищення чуттів і залучення їх до служіння Господу називається бгакті, або віддане служіння. Спочатку чуття діють згідно з вказівками духовного вчителя і шастр, а коли людина досягає просвітлення і її чуття очищуються, вона служить Господу далі. Різниця полягає в тому, що спочатку вона використовували чуття в служінні Господу механічно, а досягнувши просвітлення, вона діє з духовним розумінням.