7
екас твам ева бгаґаванн ідам тма-актй
мйкгйайору-ґуай махад-дй-аешам
сшвнувійа пурушас тад-асад-ґуешу
ннева друшу вібгвасувад вібгсі
ека — один; твам — Ти; ева — певно; бгаґаван — Господи; ідам — цей матеріальний світ; тма-актй — Своєю енерґією; мй-кгйай — за назвою майа;
Господи, Ти Всевишній і Ти єдиний, але за допомогою Своїх різноманітних енерґій Ти проявляєшся в духовному й матеріальному світах у різноманітних формах. Ти твориш сукупну енерґію матеріального світу Своєю зовнішньою енерґією, а тоді входиш у матеріальний світ як Наддуша. Ти Верховна Особа. Орудуючи тимчасовими якостями матеріальної природи, Ти твориш різноманітні проявлення, як вогонь, входячи в дрова різного розміру й форми, по-різному горить і сяє.
ПОЯСНЕННЯ: Дгрува Махараджа усвідомив, що Верховна Абсолютна Істина, Бог-Особа, діє за допомогою Своїх різноманітних енерґій. Він пронизує все не тому, що стає порожнечею або чимось безособистісним. Філософи-майаваді вважають, що Абсолютна Істина, поширившись усім проявленим космосом, не має особистісною форми. Але Дгрува Махараджа, пізнавши суть Вед, каже: «Ти пронизуєш увесь проявлений космос Своєю енерґією». Ця енерґія в своїй основі духовна, але через те, що вона діє в тимчасовому матеріальному світі, її називають майею, або ілюзорною енерґією. Іншими словами, щодо всіх, за винятком відданих Господа, ця Господня енерґія діє як зовнішня енерґія. Дгрува Махараджа глибоко усвідомив цю істину, а також збагнув, що енерґія і її джерело суть одне. Енерґію неможливо відділити від її джерела й володаря.
Цей вірш визнає тотожність Верховного Бога-Особи і Його аспекту Параматми, чи Наддуші. Його первинна, духовна енерґія вдихає життя в матеріальну енерґію, і завдяки цьому мертве тіло здається наділеним живою силою. Прихильники філософії порожнечі вважають, що ознаки життя в матеріальному тілі виникають за певних матеріальних обставин, але істина полягає в тому, що саме по собі матеріальне тіло неспроможне діяти. Навіть машина потребує для своєї діяльності окремої енерґії (електричного струму, пари тощо). У цьому вірші сказано, що матеріальна енерґія по-різному діє в різних матеріальних тілах, як вогонь по-різному горить у вогнищах з різних дров, залежно від їхніх розмірів та форми. Для відданих ця сама енерґія перетворюється на духовну. Це можливо через те, що первинно ця енерґія духовна, а не матеріальна. Як сказано в писаннях, вішу-акті пар прокт. Ця первинна енерґія надихає відданого, і він присвячує всі частини свого тіла на служіння Господу. Тимчасом невідданих та сама енерґія, діючи як зовнішня енерґія, спонукає до матеріальної діяльності, присвяченої задоволенню чуттів. Ми повинні відзначити різницю між енерґіями сва-дгма і майа — на відданих впливає енерґія сва-дгма, а на невідданих — майа.