No edit permissions for Ukrainian

8

твад-даттай вайунайедам ачаша віва
супта-прабуддга іва нтга бгават-прапанна
тасйпаварґйа-араа тава пда-мӯла
вісмарйате кта-від катгам рта-бандго

тват-даттай  —  даним від Тебе; вайунай  —  знаням; ідам  —  це; ачаша  —  побачив; вівам  —  всесвіт; супта-прабуддга  —  людина, що прокинулася віді сну; іва  —  як; нтга  —  Господи; бгават-прапанна  —  Господь Брахма, відданий Тобі; тасйа  —  його; паварґйа  —  людей, які прагнуть звільнення; араам  —  притулок; тава  —  Твої; пда-мӯлам  —  лотосові стопи; вісмарйате  —  можуть бути забуті; кта-від  —  особою, що володіє знанням; катгам  —  як; рта-бандго  —  друже тих, хто страждає.

Володарю, навіть Господь Брахма повністю віддався Тобі. На початку існування всесвіту, Ти дарував йому знання, і завдяки тому він зміг побачити й збагнути все, що відбувається у всесвіті, як людина, що прокинулася віді сну, згадує і ясно бачить свої обов’язки. Ти єдиний притулок усіх, хто бажає звільнення, а також Ти друг усіх нещасних. Тому як наділена досконалим знанням людина може коли-небудь забути Тебе?

ПОЯСНЕННЯ: Щирі віддані Верховного Бога-Особи не можуть забути Його ні на мить. Відданий розуміє, що безпричинна милість Господа виходить за рамки його розуміння. Він не усвідомлює, скільки добра для нього робить зі Своєї милості Господь. Чим більше відданий присвячує себе на віддане служіння Господу, тим більше його підтримує в цій діяльності енерґія Господа. Господь каже в «Бгаґавад-ґіті», що тим відданим, які постійно з любов’ю та відданістю служать Верховному Богові-Особі, Він із серця дарує інтелект, потрібний для того, щоб розвиватися далі. Завдяки такій підтримці, яку відданий отримує від Господа, він не може забути Бога-Особу ні на мить. Він завжди відчуває вдячність Господу за те, що Господь зі Своєї милості дає йому дедалі більші можливості для відданого служіння. Святі особи, як оце Санака, Санатана і Господь Брахма, з милості Господа отримуючи від Нього знання, здатні бачити все, що відбувається у всесвіті. Цей вірш порівнює їх з людиною, яка прокинулася віді сну. Якщо людина не досягнула духовного просвітлення, то, навіть якщо здається, що вона зранку до вечора не змикає очей, насправді вона й не прокидалася. Хоча вона вночі спить, а вдень виконує свої обов’язки, доки вона не піднялася на рівень духовного просвітлення й духовної діяльності, вона постійно спить. Отже, відданий ніколи не забуває про дар, отриманий від Господа.

В цьому вірші Господа названо рта-бандгу    —    «друг нещасних». Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», людина здобуває істинне знання і стає справді мудрою тільки тоді, коли врешті-решт, після багатьох народжень, присвячених суворим аскезам на шляху пошуків знання, вона віддається Верховному Богові-Особі. Філософу-майаваді, який не віддається Верховній Особі, бракує справжнього знання. Відданий, наділений досконалим знанням, ні на мить не може забути того, наскільки він зобов’язаний Господу.

« Previous Next »